TextBook — Справді, Роберте? Ви знаєте, де шукати на могилі Ньютона?
— Знаю.
Невпевненість тільки промайнула в очах Ленґдона, але Тібінґ її помітив. Це брехня. Відчайдушна, жалюгідна брехня, щоб урятувати Софі. Тібінґ глибоко розчарувався в Робертові Ленґдоні.
«Я самітній рицар в оточенні негідних людців. Доведеться мені розшифровувати пароль самотужки».
Тепер Ленґдон і Неве стали для Тібінґа тільки загрозою… так само як і для Грааля. Хоч йому і нелегко буде покінчити з ними, він знав, що зробить це з чистою совістю. Залишилося тільки переконати Ленґдона, щоб поклав криптекс на підлогу. Тоді Тібінґ зможе спокійно закінчити весь цей спектакль.
— На знак довіри, — сказав Тібінґ і опустив револьвер. — Покладіть криптекс на підлогу, тоді поговоримо.
Ленґдон знав, що його брехня не вдалась.
Він помітив похмуру рішучість в обличчі Тібінґа і зрозумів, що настала вирішальна мить. «Як тільки я покладу криптекс, він уб’є нас обох». Навіть не дивлячись на Софі, він відчував, як її серце відчайдушно благає його: «Роберте, цей чоловік не гідний Грааля. Не віддавай йому криптекс. Хоч би чого це було варто».
Ленґдон уже прийняв рішення кілька хвилин тому, коли сам стояв біля вікна і дивився в сад.
Захистити Софі…
Захистити Ґрааль…
Він мало не закричав із відчаю: «Але я не знаю як!»
Гірка мить розчарування принесла з собою таку ясність, якої він: іще в житті не відчував. «Відповідь у тебе перед очима, Роберте». Він не знав, звідки прийшло осяяння. «Ґрааль не насміхається з тебе, він хоче віддатися гідному».
Схилившись, наче підданий, Ленґдон опустив криптекс майже до самої підлоги за кілька ярдів від ніг Лі Тібінґа.
— Ось так добре, Роберте, — прошепотів Тібінґ, націлюючись на нього. — Покладіть його.
Ленґдон подивився вгору, у безодню купола, що здіймався над будинком капітулу. Тоді, схилившись іще нижче, заглянув у дуло револьвера, націленого на нього.
— Пробачте, Лі.
Ленґдон різко випростався, розмахнувся і з усієї сили пожбурив криптекс у купол над головою.
Лі Тібінґ не відчув, як палець натиснув на курок, але «Медуза» розрядилася із заглушливим громом. Ленґдон підскочив, куля влучила в підлогу біля самих його ніг. Половина мозку Тібінґа лютувала і спонукала прицілитися краще й вистрелити ще раз, але друга, могутніша половина змусила подивитися вгору, у купол.
«Наріжний камінь!»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Код да Вінчі» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 101“ на сторінці 4. Приємного читання.