Розділ «13»

Тієї ночі ми любилися. Можливо, слово «любилися» — це трохи перебільшення. У нас був секс, марафонський забіг, у якому мій бойфренд, очевидячки, вирішив показати свій атлетизм, свою силу та стійкість. Це тривало кілька годин. Якби він міг посадити мене на люстру, думаю він так і зробив би. Було приємно відчувати себе такою пожаданою, бути на вістрі Патрикової уваги після декількох місяців напіввідчуження. Водночас маленька частина мене залишалася осторонь. Я підозрювала, що річ не в мені. Я доволі швидко це збагнула. Це маленьке шоу було для Вілла.

— Ну, як тобі? — Він обійняв мене та поцілував у лоб. Ми були липкі від поту.

— Чудово, — сказала я.

— Я люблю тебе, мала.

І, задоволений, він повернувся, закинув руку за голову й через кілька хвилин заснув.

Я ж заснути не змогла, встала з ліжка й спустилася по свою сумку. Я рилася в ній, шукаючи книгу оповідань Фланнері О’Коннор. І, коли витягувала її, з сумки випав конверт.

Я подивилась на нього. Листівка від Вілла. За столом її не читала. Я взяла конверт, відчуваючи, що там не тільки листівка. Обережно підпечатала його. Всередині було десять хрустких п’ятдесятифунтових банкнот. Я двічі їх перелічила, не в змозі повірити очам своїм. У листівці було написано:

Це твоя премія до дня народження. Нічого не кажи. Усе законно.

В.