Розділ «20»

До зустрічі з тобою

— Ти що?

Ми були на пагорбах за межами міста, коли я йому сказала. Патрик подолав половину шістнадцятимильного пробігу й хотів, щоб я стежила за його часом, їдучи за ним на велосипеді. Та що в катанні на велосипеді я була трохи гіршим спеціалістом, ніж у фізиці елементарних частинок, то постійно лаялася й звертала кермо, а Патрик роздратовано кричав. Насправді він хотів пробігти двадцять чотири милі, але я сказала йому, що навряд чи моя дупа стільки витримає, та й, окрім того, хтось із нас мав іти до крамниці й закупитися на тиждень, коли ми прийдемо додому. У нас закінчилися зубна паста й розчинна кава. До речі, каву любила тільки я. Патрик пив трав’яні чаї.

Коли ми досягли верхів’я Шипкоут-гілл, мені забився дух, мої ноги здавалися олив’яними. Я вирішила викласти все просто на місці. Гадала, поки вертатимемось десять миль додому, до Патрика ще повернеться добрий настрій.

— Я не поїду на «Екстрим Вікінг».

Він не зупинивсь, але наблизився до мене. Поглянув на мене, не зупиняючись. Він здавався настільки враженим, що я мало не звернула в дерево.

— Що? Чому?

— Я… працюю.

Він повернувся на дорогу й збільшив швидкість. Ми почали спускатися, і я тримала руки на гальмах, щоб не обігнати його.

— То коли ти… дізналася?

З його чола дрібними краплинками стікав піт, а на литках виступали сухожилля. Я не могла дивитись на них надто довго, бо починала виляти.

— На вихідних. Я просто хотіла переконатися.

— Але ми забронювали тобі авіаквитки й таке інше…

— Це ж лише «Ізиджет». Я віддам тобі тридцять дев’ять фунтів, якщо це тебе турбує.

— Гроші тут ні при чому. Я думав, ти підтримуватимеш мене. Ти ж казала, що прийдеш підтримати мене.

Гніватися Патрик умів. Коли ми почали зустрічатись, я дражнила його через це. Називала його містер Сердиті Штани. Я так з цього реготала, а він такечки злився, що зазвичай переставав бурмоситись, аби стулити мені рота.

— Хіба я не підтримую тебе зараз? Патрику, я ненавиджу велосипед. І ти це знаєш. Але я підтримую тебе.

Минула ще одна миля, перш ніж він знову заговорив. Можливо, це мала б бути я, але дорогою тупіт Патрикових ніг, здавалося, набув похмурого, рішучого звучання. Тепер ми були високо над нашим маленьким містечком, я задихалася, піднімаючись схилами вгору, й марно намагалася стишити пришвидшене серцебиття щоразу, коли повз проїжджав автомобіль. Я їхала на старому маминому велосипеді (Патрик не дозволив мені навіть наблизитись до свого перегонового демона), де не було передач, тому я часто пленталась за ним у хвості.

Він озирнувся й трохи сповільнив біг, щоб я могла порівнятися з ним.

— То чому ж вони не викличуть когось із агенції? — запитав він.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «До зустрічі з тобою» автора Джоджо Мойєс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „20“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи