TextBook — Це добре, — посміхнувся влещений Ротгар. — На жаль, я більше не маю часу, аби продовжити нашу розмову, — на мене чекають радники. Але, якщо надалі тобі буде потрібна допомога гномів, то знай, що спочатку її треба заслужити. Ми нічого не забуваємо, але зараз важать не слова, а вчинки.
— Я пам’ятатиму про це, — запевнив юнак, вклоняючись на прощання.
— Тоді можеш іти, — милостиво кивнув Ротгар.
Ерагон і Сапфіра неквапом вийшли з королівської зали. Схвильований Орик чекав на них за дверима.
— Ну, як пройшло? — тихо вигукнув він. — Вас добре прийняли?
— Здається, так, — відповів Ерагон. — Але ваш король дуже поміркований.
— Тому він і править так довго, — задоволено відзначив гном.
«Я б не хотіла сваритися з ним», — подумки озвалась до хлопця Сапфіра.
«Я теж не хочу, — відповів юнак. — Навіть незважаючи на те, що він не любить драконів, хоч і не показує цього».
«Тому, що дуже мудрий, — гмукнула Сапфіра. — Мабуть, його королівська величність помітили, що ледве сягають мені коліна, ось і не розводились багато про свою нелюбов».
Коли вони йшли центром Тронжхейма, Орик нарешті сказав:
— Знаєш, твоє вчорашнє благословення справило неабияке враження на варденів. Місто гуде, наче вулик. Дівчинку, якої торкнулась Сапфіра, уже проголосили майбутньою героїнею й розмістили її разом з опікуном у найкращих покоях. Мешканці тільки й говорять про це диво. Тепер усі матері шукають тебе, аби ти благословив ще й їхніх дітей.
— То що ж мені робити? — захвилювався Ерагон і нишком озирнувся.
— Не виходь із фортеці, то й не потрапиш на очі жінкам, — порадив гном.
Але хлопець іще не збирався повертатися до печери, йому хотілося погуляти містом разом із Сапфірою. Тепер, коли вони були поза межами імперії, не було жодної причини гуляти нарізно.
«Може, у тебе є якісь інші справи?» — спитав юнак у Сапфіри.
«Даруй, мені треба повернутися до фортеці, — вибачилась та. — У мене важлива зустріч. А ти можеш собі гуляти, скільки заманеться».
«Добре, погуляю, — розчаровано відказав Ерагон. — А з ким ти маєш зустріч?»
Але Сапфіра, йдучи геть, лише грайливо підморгнула йому на прощання.
— Непогано було б десь поснідати, — звернувся хлопець до Орика, коротко пояснивши йому причину Сапфіриного відходу. — А потім оглянути цей дивовижний Тронжхейм. До завтра про жодні тренування навіть чути не хочу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ерагон» автора Паоліні К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Візит до короля гори“ на сторінці 3. Приємного читання.