Розділ «НЕ КЛЯНІТЕ МЕНЕ»

Я нещастя й біди!

Он стоїть удова,

В зорі смуток-туман,

В струп’ї вся голова,

А на плечах – лахман.

Руку, мов неживу,

Простягає мені:

«Пожалійте вдову,

Згинув муж на війні!».

І тут сльози – кап-кап!

Доле, не доведи…

Що ж ти, брате, ослаб, —

Кпи з чужої біди!

Ось гуляє багач,

Аж палата дрижить,

А під брамою плач —

Там сирітка стоїть.

Стужа нею трясе,

Мов нагайкою тне,

Вітер скарги несе