Розділ «МУЖИК»

Бо я мужик, дурний мужик.

Як занедужаю – лікую

Я сам себе, мов чарівник,

Без лікарів я вік вікую, —

Бо я мужик, дурний мужик.

Така мені за все подяка,

Що мушу жити, наче дик,

І згинути, як той собака, —

Бо я мужик, дурний мужик.

Та скільки я ще жити буду,

Слуга панів, слуга владик,

Ніколи, браття, не забуду,

Що я людина, хоч мужик.

І кожен, хто мене спитає,

Лише один почує крик:

«Хоча мене всяк зневажає, —

Я житиму, бо я – мужик!»

1905