Розділ «- 22 -»

— Але ж не можемо ми, в дідька, залишитися тут на всю ніч!

— Не можемо? А ось побачиш. Для мешканців заміського будинку, в якому оселився цей Аттіла, немає нічого, абсолютно нічого неможливого. Сеппінгс, напевно, взяв ключ від задніх дверей із собою. Доки він не повернеться, нам доведеться чимось розважатися.

Таппі запропонував:

— А чому б не взяти один з автомобілів і не поїхати на ньому в Кінгхем і не взяти в Сеппінгса ключ?

Ця пропозиція була зустріта добре. У цьому нема сумнівів. На напруженому обличчі тітки Делії вперше спалахнула посмішка. Дядько Том схвально буркнув. Анатоль сказав щось на провансальській, і це звучало як комплімент. Мені здалося, що навіть вираз обличчя Анджели трохи пом'якшав.

— Чудова ідея, — сказала тітка Делія. — Краще не може бути. Мерщій біжіть у гараж!

Після того, як Таппі пішов, щодо його розуму та винахідливості були сказані надзвичайно лестиві слова, і взагалі була тенденція порівнювати його з Бертрамом — не на користь останнього. Мені, звісно, боляче було це слухати, але це випробування тривало недовго, він був відсутній не більш ніж п'ять хвилин.

Повернувся Таппі стривоженим.

— Нічого не вийде!

— Чому?

— Гараж запертий.

— То відчиніть його.

— У мене немає ключа.

— То гукніть, щоб Вотербері прокинувся.

— Який Вотербері?

— Шофер, бовдуре! Він спить над гаражем.

— Але ж він пішов на танці в Кінгхем!

Це був останній удар. До цієї миті тітці Делії вдавалося зберігати холодний спокій. А тепер дамбу прорвало. Прожиті роки неначе залишили її, і вона знову стала тією Делією Вустер, що обожнювала полювання на лисиць — емоційною відвертою дівчиною, яка часто вставала на стременах, щоб вилаяти відповідальних за гончаків.

— Прокляття на всіх шоферів-танцюристів! Якого біса шоферові танцювати? Я від самого початку не довіряла йому. Щось мені підказувало, що він танцюрист! Ну, тепер все. Стирчатимемо тут до сніданку. Я дуже сильно здивуюсь, якщо ті чортові слуги повернуться до восьмої. Сеппінгс з танців не піде, доки його не виженуть. Я його знаю. Той джаз вдарить йому в голову, і він там стоятиме та плескатиме долонями та кричатиме «біс», доки руки пухирями не вкриються. Прокляття на всіх дворецьких-танцюристів! Що таке Брінклі Корт? Респектабельний заміський англійський будинок чи школа брудних танців? Можна подумати, що ми в Російському Балеті живемо. Що ж, гаразд. Якщо мусимо залишатися надворі, то мусимо. Ми всі замерзнемо до смерті, за винятком… — цієї миті вона спрямувала свій не дуже дружній погляд на мене, — за винятком дорогенького Аттіли, який, як я бачу, добре вдягнувся. Ми віддамося нашій долі замерзти до смерті, лише висловивши передсмертне побажання, щоб наш старий друг Аттіла не полінився присипати нас листям. Не сумніваюсь, він ще раз дзвонитиме в свій пожежний дзвін на знак пошани… А тобі чого треба, чоловіче?

Вона замовкла, суворо дивлячись на Дживса. Упродовж останньої частини її промови він шанобливо стояв біля неї, намагаючись потрапити їй на очі.