Розділ «- 13 -»

— Вибачте, сер!

— І я скажу тобі, чому так буде краще. Тому що ти завдяки своєму становищу маєш кращий доступ до інгредієнтів. Я звернув увагу, що сік кожного дня подають Ґассі в особистому графині. Завтра перед обідом ця карафа, напевно, стоятиме десь на кухні. Тобі буде дуже легко налити туди трохи джину.

— Безсумнівно, сер, але…

— Не кажи «але», Дживсе.

— Боюсь, сер…

— «Боюсь, сер» нічим не краще.

— Я намагаюсь сказати, сер, що мені шкода, але я боюсь, що вимушений вдатися до недвозначного nolle prosequi.

— До чого?

— Це юридичний вираз, сер, що означає рішення не вживати подальших заходів. Іншими словами, сер, хоч зазвичай я готовий завзято виконувати ваші доручення, в цьому випадку я мушу відмовитися від співучасті.

— Тобто, ти цього не зробиш?

— Саме так, сер.

Я був вражений. Тепер я розумію, що має відчувати генерал, який віддає наказ своїм воякам іти в атаку, я вони йому відповідають, що не мають настрою.

— Дживсе, — сказав я, — від тебе я такого не очікував.

— Не очікували, сер?

— Авжеж, ні. Звісно, я розумію, що доливання алкоголю в апельсиновий сік Ґассі — це не один з тих регулярних обов'язків, за які ти отримуєш щомісячну платню, і якщо ти вирішив буквально дотримуватися того, що написано в контракті, напевно, нічого з цим не поробиш. Але дозволь мені зауважити, що таку поведінку важко назвати відданою.

— Мені шкода, сер.

— Все гаразд, Дживсе, все гаразд. Я не серджусь, просто це мене дещо вразило.

— Добре, сер.

— Можеш іти, Дживсе.