Розділ перший «То дивовижна історія, Джо!»

В двері постукали, але так тихо, що Джо, стоячи біля відкритого вікна, через яке в кімнату вривався шум уже добре розбудженої вулиці, не почув. Тоді двері безшумно відчинилися і на порозі став Гігінс. Абсолютно непорушний, спокійний, виголений і поважний, він нагадував жерця. Навіть в русі голови, яким він привітав свого господаря, було щось, що нагадувало вітання монаха.

— Добрий день, сер. Сьогодні у нас дуже гарна погода, чи не так?

Джо різко повернувся. Лиш тепер до нього дійшло, що він мало не заснув з відкритими очима.

— Добрий день, Гігінс. Так, погода у нас сьогодні й справді прекрасна.

— Рівно сьома година, сер. Сніданок чекає в їдальні. Яєчня з шинкою, кава і грінки. Все, як було замовлено.

— Ох, це чудово, — без особливого ентузіазму відказав Джо. Він не відчував голоду, а лише втому. Стояв тепер спиною до вікна і відчував на шиї теплий і сонний дотик сонця. — Наближається літо. Треба буде виїхати з Лондону, правда?

— Напевно, сер. Грінки гарячі, і хоч я їх накрив, вони…

— Як тільки влаштую деякі… гм… справи, ми дамо один одному кілька тижнів відпустки. Вона потрібна нам обом.

— Дуже дякую, сер. — Гігінс ніколи не відповідав посмішкою на посмішку, і в Алекса не раз появлялася неясна підозра, що його серйозність є не стільки наслідком перебільшеної пошани, скільки способом уникнути будь-якої фамільярності з хазяїном, від якого він відгороджувався в такий спосіб бар’єром непроникної безособовості. — Власне, я заплатив уже гроші за поїздку за границю, сер, попередивши, що термін поїздки встановлю пізніше. Але повертаючись до тих грінок, сер, якщо можна вам про них нагадати…

— За границю? В яку країну?

— До Греції, сер. То дуже цікава і недорога поїздка, сер, а організовує її бюро Кука.

— А чому власне до Греції?

Гігінс кашлянув.

— Міс Бекон, коли була у нас останній раз з візитом, мусила чекати майже годину, бо ви були за містом, і у вас зіпсувалася машина. Ви пам’ятаєте, сер?

— Так, я був безутішний.

— Власне, сер. А міс Бекон була настільки добра, що розказала мені трохи про свою роботу. Вона розказувала про Грецію, сер, і говорила так гарно, що я вирішив поїхати туди і подивитися, якщо обставини складуться відповідно, тобто, якщо час мені дозволить, сер.

— Гм… — Джо усміхнувся. — Я бачу, що мене оточують любителі класики. Я не надто довіряв би міс Бекон в таких справах, бо вона — науковець, а всі знають, що справжні науковці вважають свій фах за єдину річ, гідну уваги. Але Греція — то справді дуже красива країна, і якщо буде гарна погода, а літом там завжди гарна погода, то за кілька тижнів зустрінемося повними сил, необхідних для того, щоб пережити розкішну англійську осінь, чорт би її побрав.

— Так, сер. Газети лежать біля тарілки в їдальні. А от щодо грінок, то…

— Дуже дякую. Я зараз прийду.

Алекс підійшов до столу, згріб списані листки машинопису і почав складати їх по номерації сторінок. То також була звичка: залишати після себе ідеальний порядок, аби пізніше можна було сісти і писати дальше без будь-якої попередньої підготовки.