Розділ вісімнадцятий Впав у безодню

— Втік! — раптом сказав Меллоу. — Ви пішли досліджувати печеру, а вбивця Роберта втік!

— То я замкнув маяк на ключ.

Алекс подав крісло Кароліні, потів сів сам.

— Ви?

— Я.

Джо сказав це зовсім спокійно, але в його голосі повинно було з’явитися щось таке, що звернуло увагу всіх, Карузерс перестав намотувати жилку. Меллоу різко закрив книгу.

— Ви замкнули? — запитав професор. — Для чого?

— Бо… — Джо глибоко втягнув повітря. — Елефторіос Смитракіс мертвий. Я знайшов його сьогодні на світанку вбитого.

— Вбитого? — Меллоу зірвався з місця. — Як то? Адже то він… — Він замовк. — Ви не кажете нам правди! Я від самого ранку думаю про це і знаю, точно знаю, що єдиною людиною, яка могла вбити Роберта, є Смитракіс!

— Був, — поправив його Алекс. — Він справді мертвий.

Меллоу тяжко сів.

— Мертвий, — бурмотів він. — Мертвий…

— Перестань! — голос Мері істерично задзвенів. — Перестаньте про це говорити! Я виїжджаю звідси. Той вертоліт повинен мене звідси забрати! Це… це страшно!..

Слова застрягли їй в горлі, і вона тихо заплакала. Памела Гордон навіть не подивилася в її сторону.

— А чи ви знаєте, хто його вбив? — спокійно запитала вона.

— Знаю.

Запала напружена тиша.

— В такому разі ви знаєте також, хто вбив Роберта?

— Так, місіс. Я вже знаю все.

Він замовк. Ніхто не рухався. Раптом прозвучав ясний тихий голос професора Лі.