Розділ шістнадцятий Богиня лабіринту

Джо підтакуючи кивнув головою.

— Ми повинні попробувати ще раз.

— Як то, ще раз? Ти що, хочеш знов туди лізти і знов привести в рух ту пекельну машину? Ти того не бачив, Джо. Коли ти шарпнувся вверх, той кам’яний блок пройшов в міліметрах від твоїх ніг. Якби ти затримався там ще на якісь долі секунди, він розтрощив би тобі ноги.

— Але не розтрощив. Крім того, тоді я не був готовий. Загроза від тієї машини полягає в несподіваності. А ми вже знаємо, чого можна від неї чекати.

Він взяв до рук линву і почав зв’язувати її вдвоє, роблячи щось типу примітивної драбини.

— Я зачеплю її на цьому кам’яному шипі і опущу в колодязь. Потім зійду вниз, щоб можна було доторкнутися ногою до тієї полички і негайно піднятися вгору Коли блок вихилиться із стіни, я стану на нього.

— Станеш на нього?

— Я зроблю це дуже неохоче, можеш мені повірити. — Джо посміхнувся.

— А якщо не вдасться?

— Коли вага так ідеально виважена, то блок не може повернутися назад, якщо його додатково нагрузити.

— Я боюся, Джо. В тебе може не вийти.

— Вийде.

— А я? Що мені робити?

— Світити ліхтариком. Завдяки цьому в мене появиться більша свобода руху. Починаємо?

Алекс перекинув драбину в отвір, заглянув до колодязя і переконався, що драбина висить вертикально. Тоді зачепив її за кам’яний шип.

Кароліна стала біля отвору і поклала руки на линву.

— Я буду тебе страхувати і потягну вгору, коли ти доторкнешся до полички.

Джо кивнув головою і знов перекинув ноги в колодязь. Тепер сходження було набагато зручнішим. Прив’язаний до пояса ліхтарик світив вниз. Алекс бачив внизу блиск води. Десь далеко шуміло море. Поверхня води на дні колодязя легенько хвилювалася. Глибокий тяжкий голос хвиль наближався і віддалявся, так ніби він доходив з-поза межі свідомості.

Алекс опускався вниз. Повільно, тримаючись руками за вузол, опустив ногу, намагаючись дістати якомога нижче. Достатньо. Тепер він міг доторкнутися ногою полички.

Алекс збирався з духом. Доторкнутися треба не занадто сильно і не занадто легко. Підняв голову. Кароліна чекала. Поблідле личко, оточене коротким волоссям…