Розділ «23»

— Міс Пескоу, — відповів він, — вона приїхала ще о першій. Хазяйка їздила до них сьогодні вранці, незабаром після того, як ви поїхали. І повернулася разом із міс Пескоу, яка приїхала погостювати.

Я здивовано витріщився на нього.

— Міс Пескоу приїхала погостювати? — спитав я.

— Саме так, — відповів він, — міс Мері Пескоу, та, яка викладає в недільній школі. Ми весь ранок готували для неї рожеву кімнату. Зараз вони з хазяйкою сидять у будуарі.

Він продовжив накривати на стіл, а я, поставивши склянку на буфет, навіть не ковтнувши бренді, пішов нагору. На столі в моїй кімнаті лежала записка, написана почерком Рейчел. Я її відкрив. Звертання не було, тільки дата.

«Я попросила Мері Пескоу лишитися зі мною в будинку за компаньйонку. Після минулого вечора я не можу залишатися з вами наодинці. Приєднуйтеся до нас у будуарі, якщо бажаєте, до чи після обіду. Прошу вас бути чемним. Рейчел».

Вона не могла. Це несерйозно. Як часто ми сміялися над доньками Пескоу і особливо над балакучою Мері, яка завше щось вишиває або відвідує бідняків, яких краще б і не чіпали, гладка Мері, ще більш досконала версія власної матері. Хіба що для жарту, так, Рейчел могла запросити її, аби пожартувати наді мною, тільки на обід, щоб стежити за моїм обличчям з іншого кінця столу — але записка жартом не здавалася.

Я вийшов на сходовий майданчик і побачив, що двері рожевої кімнати відчинені. Помилки бути не могло. Палахкотів камін, на стільці лежали туфлі та папір для обгортання, всюди виднілися незнайомі щіточки, книги, особисте майно, а наступні двері, які зазвичай були замкнені і які вели до кімнат Рейчел, тепер були прочинені. Мені навіть було чути шум голосів із будуару. Що ж, значить, таке моє покарання. Моя мука. Мері Пескоу була тут для того, щоб розділити мене та Рейчел, щоб ми більше не змогли бути на самоті, як вона й сповістила в записці.

Спершу я відчув настільки сильний напад гніву, що ледве стримав себе від того, аби не пройти коридором до будуару, схопити Мері Пескоу за плечі і крикнути, щоб пакувала речі й забиралася геть, що Веллінґтон відвезе її каретою додому негайно. Як наважилася Рейчел запросити її до мого будинку під таким приводом, жалюгіднім, безпідставним і образливим — нібито вона більше не може залишатися зі мною наодинці. Тож я приречений бачити Мері Пескоу щоразу, як сідатиму їсти? Мері Пескоу в бібліотеці, у вітальні, Мері Пескоу гуляє в саду, Мері Пескоу в будуарі, нескінченні жіночі балачки, які я терпів лише в силу звички на недільних обідах?

Я пройшов коридором не перевдягнувшись, я все ще був у мокрому одязі. Відчинив двері будуару. Рейчел сиділа у своєму кріслі, Мері Пескоу поруч, на стільці, і вони разом роздивлялися великий том з ілюстраціями італійських садів.

— Отже, ви повернулися? — сказала Рейчел. — Дивний ви день обрали для прогулянки верхи. Карету ледь не здуло з дороги, коли я їхала в гості до будинку вікарія. Як бачите, нам пощастило приймати в гостях Мері. Вона вже майже як удома. Я дуже рада.

Мері Пескоу реготнула.

— Це був такий сюрприз, містере Ешлі, — сказала вона, — коли ваша кузина приїхала мене запросити. Решта дівчат аж позеленіли від заздрощів. Я й досі не вірю, що сиджу зараз тут. Так приємно і затишно в будуарі. Навіть краще, ніж унизу. Ваша кузина розповіла мені, що ви любите проводити тут вечори. Ви граєте в крибідж? Я просто обожнюю крибідж. Якщо ви не вмієте грати, я залюбки навчу вас обох.

— Філіп, — сказала Рейчел, — не великий шанувальник азартних ігор. Він більше полюбляє сидіти та курити в тиші. Ми з вами, Мері, пограємо вдвох.

Вона поглянула на мене поверх голови Мері Пескоу. Ні, це був не жарт. З її серйозного погляду я зрозумів — вона вирішила зробити це, добре все обдумавши.

— Ми можемо поговорити наодинці? — запитав я прямо.

— У цьому немає необхідності, — відповіла вона. — Ви можете говорити все, що заманеться, у присутності Мері.

Донька вікарія поспішно звелася на ноги.

— О, прошу, — сказала вона, — я не хочу втручатися. Я краще почекаю у своїй кімнаті.

— Але лишіть двері прочиненими, Мері, — сказала Рейчел, — щоб ви змогли почути, якщо я раптом вас покличу.