— Отрута на дротику вибіркової дії, — сказав Юе. — Ви можете говорити, але я не раджу вам цього робити.
Він зиркнув у коридор, а тоді знову схилився над Лето, витягнув дротик і відклав його збоку. Вуха Герцога вловили слабке і далеке відлуння удару дротика об каміння.
«Це не може бути Юе, — думав Лето. — Він же кондиціонований».
— Як? — прошепотів Лето.
— Мені шкода, любий Герцогу, але бувають вимоги, сильніші за це, — він доторкнувся до витатуйованого діаманта на лобі. — Мені самому це видається дуже дивним — обійти піретичну свідомість, — але я хочу вбити людину. Так, справді хочу. І ніщо не завадить мені зробити це.
Він поглянув на Герцога.
— О ні, не вас, мій любий Герцогу. Барона Харконнена. Я хочу вбити Барона.
— Бар…он Хар…
— Мій бідний Герцогу, будь ласка, зберігайте спокій. У нас небагато часу. Після битви біля Наркаля я вставив вам фальшивого зуба — його потрібно замінити. За мить я зроблю вас непритомним і заміню зуб. — Він розкрив долоню й щось розглядав. — Точна копія: корінь зроблений у формі нерва. Його не помітять ні звичайні вловлювачі отрути, ні швидка перевірка. Розкусите зуб — оболонка трісне. А тоді ви різко видихнете і сповните повітря навколо вас отруйним, смертоносним газом.
Лето дивився на Юе і бачив шаленство в лікаревих очах. Піт стікав обличчям і підборіддям старого.
— Ви в будь-якому разі приречені на смерть, мій бідний Герцогу, — мовив Юе. — Та перед смертю ви наблизитеся до Барона. Він гадатиме, що ви добряче накачані наркотиками, а тому не нападете на нього. І вас таки накачають — і зв’яжуть. Але напад може набувати різноманітних форм. І пам’ятайте про зуб. Зуб, Герцогу Лето Атріде. Пам’ятайте про зуб.
Старий лікар нахилявся все нижче і нижче, аж доки його обличчя й обвислі вуса не заполонили все поле затуманеного зору Лето.
— Зуб, — буркнув Юе.
— Чому? — прошепотів Лето.
Юе став біля Герцога на одне коліно.
— Я уклав шайтанську[38] угоду з Бароном. І маю переконатися, що він виконав свою частину. Щойно побачу його, як дізнаюся про це. Тільки-но я гляну на Барона, то все збагну. От тільки я нізащо не наближуся до нього, якщо не заплачу. Плата — це ви, мій бідний Герцогу. А я про все дізнаюся, щойно його побачу. Моя бідна Ванна навчила мене багатьох речей, зокрема й розпізнавати правду навіть під страшенним тиском. Мені не завжди вдається таке, але щойно побачу Барона — і правда відкриється.
Лето спробував опустити погляд на зуб у руці Юе. Здавалося, ніби все відбувалося в жахливому сні — так не буває.
Вищир скривив бузкові губи Юе.
— Я не підійду так близько до Барона, інакше зробив би все сам. Ні. Мене триматимуть на безпечній відстані. Але вас… о так! Ви — моя люба зброя. Він захоче опинитися ближче до вас — щоб позловтішатися, похвалитися.
Як зачарований, Лето вдивлявся в порухи м’язів на щелепі Юе з лівого боку. М’яз смикнувся, коли старий заговорив.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „18“ на сторінці 3. Приємного читання.