— Слухаю, ваша честь.
— Залиште будинок! — звелів містер Напкінс, велично вказуючи рукою на двері.
Джінгл усміхнувся й пішов до виходу.
— Стійте! — спинив його містер Піквік.
Джінгл спинився.
— Вас, власне, слід було б покарати суворіше за всі ваші і вашого лицемірного друга знущання наді мною.
Джоб Тротер дуже чемно вклонився й притиснув руку до серця.
— Я, кажу,— продовжував містер Піквік, починаючи вже сердитись, — я, кажу, міг би вимагати для вас більшої кари, але я задовольняюся тим, що викрив вас і тим виконав свій громадський обов’язок. Це й моя ласка, сер, і, сподіваюся, ви її пам’ятатимете.
Коли містер Піквік сказав це, Джоб Тротер приклав руку до вуха, ніби боявся прогавити хоч слово з його промови.
— І мені лишається тепер тільки одне, сер, — закінчив містер Піквік, уже вкрай розлючений.— Я хочу сказати, що вважаю вас за падлюку і... і... за розбійника... і за все найгірше, що я будьколи чув або бачив, крім цього святобожного пройдисвіта в малиновій лівреї.
— Ха-ха-ха! — розсміявся Джінгл. — Хороший хлопець — Піквік... ніжне серце... кремезний дідок... не треба тільки нервуватись... погана штука... дуже... ну, тим часом... колись побачимось... не хнюптесь... ристю,[30] Джоб.
По цих словах містер Джінгл наклав собі на голову капелюх і вийшов з кімнати. Джоб Тротер на мить залишився, озирнувся навкруги, усміхнувся, з глузливою врочистістю вклонився містерові Піквіку, зухвало підморгнув до містера Веллера і пішов услід за своїм талановитим паном.
— Сем! — гукнув містер Піквік, побачивши, що містер Веллер і собі пішов за ними.
— Сер?
— Лишайтесь тут.
Містер Веллер завагався.
— Лишайтесь тут, — повторив містер Піквік.
— Чи не міг би я трохи полатати боки тому Джобові? — спитав містер Веллер.
— Звичайно, ні, — заборонив містер Піквік.
— Може, я міг би викинути його через хвіртку, сер? — запропонував містер Веллер.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XX показує, між силою інших втішних речей, як велично й безсторонньо тримався містер Напкінс, як містер Веллер поквитався з містером Джобом Тротером, заплативши йому не менше, ніж дістав від нього, і ще багато дечого, що подається на своєму місці.“ на сторінці 10. Приємного читання.