Розділ XVII Містер Піквік їде до Іпсвіча і зазнав там романтичної пригоди з дамою середнього віку в жовтих папільйотках.

Посмертні записки Піквікського клубу

Містер Піквік їде до Іпсвіча і зазнав там романтичної пригоди з дамою середнього віку в жовтих папільйотках.

— Це багаж твого хазяїна, Семі? — запитав містер Веллер у свого ніжного сина, коли той вступив у двір готелю «Бика» у Вайтчепелі, несучи в руках дорожній чемодан та невеличкий портплед.

— Ач, який ти метикуватий, старий! — схвалив містер Веллер-молодший, спускаючи на землю свою ношу й вмощуючись на ній, як на стільці. — А зараз буде й сам хазяїн.

— Він їде кебом, я гадаю?— сказав батько.

— Так. Хоче набратись почуття небезпеки на цілих вісім пенсів,— відповів син.— Ну, а як сьогодні мачуха?

— Щось чудне з твоєю мачухою, Семі, щось надзвичайно чудне, — і містер Веллер враз став серйозніший.— Вона останнім часом, здається, вступила до методистів і зробилась надзвичайно святобожна. Вона — занадто святе створіння для мене, Семі, і я сам бачу, що негідний її.

— Ну, це вже самозневага, — сказав Семюел.

— Але це так, — зітхнув родитель.— Вона вигадала якусь штуку, нібито доросла людина може народитись знову. Вони звуть це, здається, друге народження. Дуже хотів би я побачити цю систему в житті, Семі. Здорово було б, якби твоя мачуха народилась знову: віддав би я її мамці та й край.

— А як ти думаєш, що вони виробляють, ті баби, Семі? — продовжував містер Веллер по короткій паузі, протягом яко! він устиг разів із шість проречисто ляснути себе пальцем по носі. — Як ти думаєш, що роблять вони майже щодня, Семі?

— Не знаю, — відповів Семі,— а що саме?

— Вони влаштовують вечірки з чаєм для якогось жевжика, що зветься у них пастир. Стою я оце якось коло крамниці картин на базарі, дивлюсь — на ній висить маленький білетик з написом: «Квитки по пів-крони... З усіма запитаннями звертатись до комітету. Секретарка місис Веллер». Повертаюсь додому, аж у нас засідає той комітет. Чотирнадцять баб. Шкода, що ти не чув їх, Семі. Ухвалювали вони і якісь резолюції, і голосували пожертви, і різні такі штуки. Присікалась до мене твоя мачуха. Каже: ходім та й ходім. Я думав, що буде смішно і таки взяв квитка за пів-крони. В п’ятницю о шостій вечора вбираюсь я у свій найкращий костюм та й іду з своєю старою. Приходимо в один будинок, а там на першому поверсі, бачу, влаштовано вже чай на тридцять осіб. Сидить у кімнаті сила жінок і весь час поглядають на мене та перешіптуються, наче ніколи не бачили огрядного джентльмена п’ятдесяти восьми років. Потім чую — на сходах якась метушня, і в кімнату вскакує довготелесий хлопець з червоним носом, у білій краватці та як заспіває: «Гряде пастир одвідати свою вірну паству», а за ним втискується гладкий дядя, весь у чорному, з білим обличчям і смієтьєя немов циферблат. Тоді й почалося, Семі! «Поцілунок миру», каже пастир і цілує всіх жінок, а коли перецілував усіх, став цілувати їх червононосий. Я саме обмірковував, чи не почати мені цілуватись — бо якраз коло мене сиділа дуже гарненька леді, — аж тут принесли чай, а за чаєм виступала й твоя мачуха, Семі. Та й вчепились же вони всі за їжу — і зубами, і нігтями! Любо було дивитись, як вони вминали та лизали. Бачив би ти, як накинувся той пастир на шинку та тартинки! Ніколи не доводилось мені бачити такого жеруна та питця. Червононосий і собі не давав маху, але куди ж було йому до пастиря! Ну, добре. Попоївши, заспівали ще якогось гімна, а потім пастир почав проповідь, і проповідував непогано, навіть дуже добре, як узяти на увагу, що перед тим він добре таки напхав собі черево. Раптом схоплюється він з місця та як заверещить: «Грішник! Де нещасний неспокутаний грішник?» Тут усі баби встромили свої очі в мене та як завели — наче конають. Мені здалося це трохи дивним, але я й пари з рота не пустив. Зводиться він на ноги знову і, дивлячись просто на мене, кричить: «Де грішник? Де нещасний, жалюгідний грішник?», а все жіноцтво знову заверещало, ще разів у десять голосніше. Тут я вже розсердився, ступив кроків два вперед та й кажу: «Це ви на мене натякаєте, приятелю?» І що ж ти думаєш, Семі? Замість перепросити, як личило б пристойному джентльменові, він розійшовся ще більше. Він назвав мене посудом, Семі; посудом гріха та іншими подібними іменами. Тоді я вже не витримав — стусонув разів зо три його, дав два чи три добрі ляпаси тому червононосому і пішов собі додому. Шкода, що ти не чув, Семі, як вищали баби, коли витягали свого пастиря спід стола. О! а це вже й твій хазяїн.

Містер Піквік тим часом вийшов з кеба і зайшов у двір.

— Чудовий ранок, сер, — зустрів його містер Веллер-старший.

— Розкішний, — погодився містер Піквік.

— І справді, розкішний, — обізвався червоноволосий джентльмен з допитливим носом і в синіх окулярах, що одночасно з містером Піквіком вийшов з іншого кеба. — їдете до Іпсвіча, сер?

— До Іпсвіча, — відповів містер Піквік.

— Незвичайний збіг обставин. І я їду до Іпсвіча.

Містер Піквік вклонився.

— Ви їдете на імперіалі?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XVII Містер Піквік їде до Іпсвіча і зазнав там романтичної пригоди з дамою середнього віку в жовтих папільйотках.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ I Піквікці.

  • Розділ II Перший день подорожі, пригоди першого вечора і наслідки їх.

  • Розділ III Прикра зустріч.

  • Розділ IV Огляд війська. Нові друзі. Запрошення в гостину на село.

  • Розділ V, де оповідається, між іншим, як містер Піквік учився правити конем, а містер Вінкл — їздити верхи, і що з того вийшло. Перший вечір на Мейнорській фермі.

  • Розділ VI Як містер Вінкл цілив у грака, а влучив у людину; як дінгліделський крикетний клуб програв маглтонцям; як маглтонці пообідали коштом дінгліделців і багато інших цікавих та повчальних речей.

  • Розділ VII, де яскраво ілюструється твердження, що путь справжнього кохання — не рейкова дорога.

  • Розділ VIII Відкриття й погоня.

  • Розділ IX, який усував останні сумніви (якщо вони в кого були) щодо безкорисливості вдачі містера Джінгла.

  • Розділ X, який містить у собі опис ще одної подорожі, і в якому описується одна дуже важлива подія, що становить цілу епоху в житті містера Піквіка і в цьому оповіданні.

  • Розділ XI Дещо про Ітонсвіл та про партії в ньому і про те, як відбувалися вибори члена парламенту від цього старовинного, лояльного й патріотичного міста.

  • Розділ XII, де подаються правдиві портрети двох видатних осіб і описується парадний сніданок у них, який спричинюється до з’явлення старого знайомого та написання нового розділу.

  • Розділ XIII, занадто повний подій, щоб його можна було коротко викласти.

  • Розділ XIV, де коротко показано непереможну силу обставин.

  • Розділ XV Приємний день, що неприємно закінчився.

  • Розділ XVI, в якому оповідається про те, як працювали містери Додсон і Фог та про зворушливу зустріч містера Веллера з його родителем.

  • Розділ XVII Містер Піквік їде до Іпсвіча і зазнав там романтичної пригоди з дамою середнього віку в жовтих папільйотках.
  • Розділ XVIII Містер Семюел Веллер починає віддавати всю свою енергію готуванням до реваншу в боротьбі між ним і містером Тротером.

  • Розділ XIX, у якому містер Пітер Магнус ревнує, немолода леді лякається, а піквікці через це потрапляють у пазурі правосуддя.

  • Розділ XX показує, між силою інших втішних речей, як велично й безсторонньо тримався містер Напкінс, як містер Веллер поквитався з містером Джобом Тротером, заплативши йому не менше, ніж дістав від нього, і ще багато дечого, що подається на своєму місці.

  • Розділ XXI, що містить у собі короткий звіт про хід справи «Бардл проти Піквіка».

  • Розділ XXII Веселий різдвяний розділ, що містить у собі оповідання про весілля та інші деякі спортивні звичаї, яких — навіть у весіллі — за наших звироднілих часів не додержують уже з такою побожною точністю.

  • Розділ XXIII Як піквікці познайомилися з двома дуже милими молодими людьми одної з вільних професій і як розважались на льоду.

  • Розділ XXIV, цілком присвячений правосуддю і різним ученим представникам його.

  • Розділ XXV, цілком присвячений правдивому описові незабутнього судового процесу в справі «Бардл проти Пікніка».

  • Розділ XXVI, у якому містер Піквік думає, що йому краще було б поїхати до Баса, і іде туди; і де оповідається про нещастя, яке спіткало містера Вінкла.

  • Розділ XXVII, де оповідається про важливе й дуже делікатне доручення, дане містером Піквіком містерові Веллеру, і про те, як містер Вінкл тікав від дощу та потрапив під ринву.

  • Розділ XXVIII Містер Веллер, діставши любовне доручення, береться до роботи й виконує її; з яким успіхом — буде видно далі.

  • Розділ XXIX показує містера Піквіка в новій, цікавій сцені з великої драми життя.

  • Розділ XXX Що бачив містер Піквік, потрапивши до Флітської тюрми, яких в’язнів зустрів там і як перебув ніч.

  • Розділ XXXI доводить, як і попередні, правдивість старого прислів’я —«навчить біда коржі з маком їсти»— і містить незвичайну й несподівану пропозицію, зроблену містером Піквіком містерові Семюелу Веллеру.

  • Розділ XXXII, де оповідається, як містер Семюел Веллер потрапив у скруту.

  • Розділ XXXIII, де оповідається про різні незначні події у Флітській тюрмі і про таємничу поведінку містера Вінкла.

  • Розділ XXXIV, де описується зворушлива зустріч містера Семюела Веллера з його родичами. Містер Піквік, обійшовши круг маленького світу, де він мешкав, вирішує надалі якомога менше змішуватися з ним.

  • Розділ XXXV оповідає про зворушливий і делікатний вчинок, не позбавлений дотепності, вигаданий і виконаний панами Додсоном та Фогом.

  • Розділ XXXVI, присвячений переважно справам і тимчасовій перемозі Додсона й Фога. Містер Вінкл з’являється знову і при незвичайних обставинах. Добрість містера Піквіка бере гору над його впертістю.

  • Розділ XXXVII оповідає, як містер Піквік за допомогою Семюела Веллера намагався пом’якшити серце містера Бенджемена Елена та угамувати лютість містера Роберта Сойера.

  • Розділ XXXVIII Як містер Піквік виконував свою місію і як з самого початку його підтримав несподіваний спільник.

  • Розділ XXXIX В родині Веллерів заходять серйозні зміни, і червононосий містер Стігінс зазнає невчасної поразки.

  • Розділ XL Останній вихід на сцену містера Джінгла та Джоба Тротера. Дуже діловий ранок в Грейс-Інському сквері, що закінчився стуком у двері містера Перкера.

  • Розділ XLI, де містяться деякі подробиці щодо стуку в двері та про інше, в тому числі про цікаві відкриття, зв’язані з іменами містера Снодграса й одної юної леді і аж ніяк не сторонні для нашої історії.

  • Розділ XLII Важлива нарада містера Піквіка з Семюелем Веллером, у якій бере участь і родитель останнього. Несподіване з’явлення джентльмена в сюртуці тютюнового кольору.

  • Розділ XLIII Піквікський Клуб остаточно скасовано, і все закінчується загальним задоволенням.

  • Розділ без назви (44)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи