TextBook Відкриття й погоня.
Вечеря була на столі. Круг стола стояли стільці. На буфеті вишикувались пляшки, кухлі та склянки, і все вказувало на наближення найвеселішого часу доби.
— А де Рахіль? — спитав містер Вордл.
— І Джінгл? — додав містер Піквік.
— І правда,— промовив господар,— я давно щось його не бачив і не чув його голосу, принаймні, вже дві години. Еміліє, голубко, подзвони, прошу.
На дзвінок з’явився гладкий хлопець.
— Де міс Рахіль? — Він не міг сказати.
— Де тоді містер Джінгл? — Він не знав.
Всі здивовано переглядались. Було вже пізно — початок дванадцятої. Містер Тапмен нишком усміхався. Вони десь гуляють і розмовляють про нього. Ха-ха-ха! Здорово вигадано. Комедія!
— Ну, нічого,— по недовгій паузі сказав містер Вордл.— Вони, сподіваюсь, скоро повернуться. Я ніколи й ні на кого не чекаю з вечерею.
— Прекрасне правило! — схвально промовив містер Піквік. — Чудове!
— Сідайте, прошу,— запросив господар.
На столі стояло велетенське блюдо холодного м’яса, і містерові Піквіку поклали чималу його порцію. Він підніс уже виделку до губ і саме збирався відкрити рот, коли з кухні долинув шум багатьох голосів. Містер Піквік спинився й поклав виделку на стіл. Містер Вордл, що різав м’ясо, і собі спинився й подивився на містера Піквіка. Містер Піквік глянув на нього.
В коридорі залунали важкі кроки. Двері їдальні раптом відчинилися, і в кімнату ввалився слуга, що першого дня ваксував чоботи містера Піквіка, а за ним гладкий хлопець і вся челядь.
— Що то в біса за знак? — гримнув господар.
— Чи не горить кухня, Еммо? — занепокоїлась стара леді.
— Що ви, бабуню! — скрикнули панни.
— У чім справа? — грізно спитав господар.
Слуга набрався духу й тихо відповів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VIII Відкриття й погоня.“ на сторінці 1. Приємного читання.