— Поставте тільки два «л», не забудьте, приятелю,— попросив Сем.
Один безталанний вартовий засміявся знову і дістав від судді попередження, що його буде звільнено. В подібних випадках сміятись невчасно — річ небезпечна.
— Де ви живете? — спитав суддя.
— Де випаде.
— Запишіть і це, містер Джінкс,— наказав суддя, що починав уже розпалюватись гнівом.
— І підкресліть,— порадив Сем.
— Це — волоцюга, містер Джінкс, — зрезюмував суддя.— Він — волоцюга, за його власними свідченнями. Правда, містер Джінкс?
— Цілком справедливо, сер.
— То я його й заарештую, як волоцюгу,— поклад суддя.
— От місто безстороннього правосуддя, — сказав Сем.— Тільки за таку провину можна було б заарештувати й самого суддю.
Цей дотеп викликав сміх у другого вартового, що зараз же став неприродно серйозний і тим зрадив себе.
— Грамер,— суддя аж почервонів спересердя,— як можете ви призначати на констебля таку негодящу, таку нікчемну людину? Як насмілились ви призначити його?
— Я дуже шкодую, ваша честь,— пробелькотів Грамер.
— Шкодуєте!— не задовольнився суддя.— Шкодуватимете ще більше, що недбайливо ставитесь до своїх службових обов’язків. Я вас навчу. Відберіть у нього зараз же жезл. Він — п’яний. Ви — п’яний, констебль.
— Ні, я не п’яний, ваша честь,— сказав той.
— Ви — п’яні. Як смієте ви казати, що ви не п’яні, коли по-моєму ви — п’яні. Од нього тхне спиртом, Грамер.
— Страшенно, ваша честь,— відповів Грамер, якому завжди й скрізь вчувався запах рому.
— Я так і знав,— зрадів містер Напкінс.— Я бачив, що він п’яний, як тільки він увійшов у кімнату. У нього збуджені очі. Ви помітили, які були в нього збуджені очі, містер Джінкс?
— Звичайно, сер.
— Я й краплі спирту не випив сьогодні,— заперечував констебль, що й дійсно був тверезісінький.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XX показує, між силою інших втішних речей, як велично й безсторонньо тримався містер Напкінс, як містер Веллер поквитався з містером Джобом Тротером, заплативши йому не менше, ніж дістав від нього, і ще багато дечого, що подається на своєму місці.“ на сторінці 2. Приємного читання.