Розділ «18 Ви, рахуючи вниз»

Проходить дві години.

Ближче до п'ятої ви думаєте про сон. Зараз спокійніше, ніж ви очікували. Лерн і Г'ярка приєдналися до вас, і зараз ви всі у Юкки. Ніхто не каже, що ви насторожі, оплакуєте Каттера, чекаєте, поки світ закінчиться (знову), але це те, що ви робите. Юкка сидить на дивані, обіймаючи рукам коліна, її голова відкинута до стіни, а погляд пустий і бездумний.

Коли ви знову чуєте крики, то закриваєте очі і думаєте проігнорувати їх. Але високі крики дітей втягують вас із цієї повної невдачі емпатії. Усі інші встають, і ви теж, і ви всі разом виходите на поміст. Люди біжать до однієї з широких платформ, яка оточує групу кристалів, занадто малих, щоб у них могли бути зроблені які-небудь квартири. Ви та інші члени ради теж ідете туди. Коммі використовує такі платформи для зберігання запасів, тому там купа бочок, ящиків і глиняних емностей. Одна з ємностей котиться, але виглядає непошкодженою; Ви бачите це, коли разом з усіма виходите на платформу. Вам незрозуміло, що ви бачите.

Діти-рогга. Банда Пенті. Двоє з них здійняли крик, бігаючи і пробуючи перешкодити жінці, яка поклала Пенті на платформу і кричить на неї, стискаючи їй горло. Ще одна жінка стоїть і кричить на дітей, але ніхто не звертає на неї уваги. Її незграбний голос — це просто заохочування до розправи.

Здається ви знаєте жінку, яка тримає Пенті. Вона приблизно на десять років молодша за вас, з більш важкою будовою тіла і довшим волоссям: Вайнін, одна з стійких. Вона була досить приємною, коли ви працювали з нею на грибних грядках або у вбиральнях, але ви чули слухи за її спиною. Вайнін робить палички, які періодично курить Лерн, і самогон, який п'ють кілька людей у коммі. Перед сезоном вона мала досить привабливі пропозиції, які допомагали корінним кастримцям переживати своє життя між втомливим видобутком та торгівлею, і вона зберігала продукт у Кастримі, щоб податкові інспектори не могли його знайти. Зручно, але з сезоном її світ закінчився. І тепер вона найбільший клієнт у самої себе, і немає нічого надзвичайного в тому, щоб бачити її гуляючою по коммі, розчервонілою і надто гучною, видихаючою більше алкогольної пари, ніж повітря.

Вайнін зазвичай не п'яна, вона дружелюбна і ніколи не пропускає зміни, тому нікому немає діла до того, що вона робить з її запасами. Кожен керує по-своєму. Тим не менше, зараз щось змінилося. Пенті задихається. Г'ярка та деякі інші кастрімці намагаються стягнути жінку з дівчини, і ви говорите собі, що добре, що Пенті має достатньо самоконтролю, щоб не заморозити весь проклятий майданчик, коли жінка піднімає руку і стискає пальці у кулак…

Це кулак.

Ви бачили відбиток кулака Джоя, синій з чотирма паралельними позначками, на животі та обличчі Уче

Це кулак.

Це…

Ні…

Ви стрибаєте в топаз та між клітини жінки практично в одну мить. У цьому немає ніякої думки. Ваш розум падає, занурюється у жовте світло, ніби вже знаходився там. Ваші срібні нитки в'ються навколо срібних ниток у жінці, і ви зближуєте їх, ви частина обох — обеліска і жінки, і ви не дозволите цьому статися, не зараз, не знову, ви не могли тоді зупинити Джоя, але…

— Не треба ще однієї дитини, — шепочете ви, і ваші супутники дивляться на вас здивовано і з нерозумінням. Тоді вони перестають дивитись на вас, бо жінка раптом кричить, намагаючись боротися з чимось, а діти кричать ще голосніше. Навіть Пенті кричить, тому що жінка на ній перетворилася на блискучий, різнокольоровий камінь.

— Не треба ще однієї дитини! — Ви можете сессапінувати найближчих людей — інших членів ради, щось вигукуючих п'яниць, Пенті та її дівчат, Г'ярку та інших, всіх. Всіх у Кастримі. Вони накручуються на нитки ваших нервів, тиснуть і дратують, і вони — це Джой. Ви зосереджені на п'яній жінці, і майже інстинктивно відчуваєте прагнення продовжувати витискати рух і життя з неї і замінювати його побічним продуктом магічних реакцій, матеріалом, який виглядає як камінь. Цей матеріал зараз вбиває Алебастра, батька вашої іншої мертвої дитини, ЩЕ ОДНІЄЇ РЖАВОЇ РОГГА. Скільки віків у цьому світі гинули діти-рогга, щоб інші діти могли спати спокійно? Кожен тут Джой, у цьому проклятому світі повно таких як Шаффа, Кастрим це Тірімо, як і Фулькрум, і НІЧОГО БІЛЬШЕ, і ви обертаєтесь разом з обеліском, який проявляє свою силу через вас, щоб почати вбивати усіх у межах і поза межами вашого погляду.

Щось відбувається з вашим зв'язком з обеліском. Раптом ви повинні боротися за владу, яку він так легко вам дав. Ви оголюєте зуби, ричите, не чуючи себе, стискаєте кулаки та кричите у вашому розумі "Ні, я не дозволю їм вбивати знову", і бачите Шаффу, хоч думали про Джоя.

Але впізнаєте орогенію Алебастра.

Відчуваєте його в яскравих білих колонах світла, які пронизують ваш обеліск. Це сила Алебастра, яка протистоїть вашій… і не перемагає. Він не викидає вас з нього, хоч ви відчуваєте, що може. Або думаєте, що може. Він слабкіший? Ні. Просто ви стали сильнішою, ніж раніше.

І раптом ляпас від розуміння та жаху, що ви потрапили в пастку, повертає вас до холодної, шокуючої реальності. Ви вбили жінку магією. Ви збиралися знищити Кастрим магією. Ви боретеся з Алебастром магією, а в нього це останні сили, він більше не матиме магії.

— О, нерозумна Земля, — шепочете ви. Ви одразу перестаєте тиснути. Алебастр відключає вас від обеліску; він все ще більш точний у роботі, ніж ви. Але ви відчуваєте його слабкість, коли він це робить. Затухання його сили.

Ви навіть не усвідомлюєте, що йдете кудись. Можна кваліфікувати це як втечу, тому що магічне протистояння і різке відключення від обеліску залишили вас настільки дезорієнтованою та слабкою, що ви відпускаєте перила і чіпляєтеся за якусь мотузку, наче п'яна. Хтось кричить у ваше вухо. Чиясь рука хапає вашу руку, і ви її струшуєте, рикаючи. Якось ви затримуєтеся на драбині, не падаючи вниз, до вашої смерті. Обличчя розмиваються навколо вас, і не мають ніякого значення. Ви не можете дивитися, тому що ридаєте вголос, лепечучи, "ні, ні, ні". Ви знаєте, що зробили, навіть якщо заперечуєте це своїми словами, тілом і душею.