Розділ «18 Ви, рахуючи вниз»

— Я знаю. — Мускули в її щелепі здригаються раз, потім ще раз. Вона дивиться навколо.

— Хто-небудь ще бачив бійку?

Кілька людей піднімають руки.

— Я бачила, як Бет відсовувався, — каже одна жінка. Вона ковтає, дивлячись на Каттера; піт виступає крапками на її верхній губі — Мені здається, що він хотів взяти мило.

— Він подивився на мене, — Каттер лютує. — Я знаю, іржа вас візьми, що означає, коли хтось дивиться на мене так!

Юкка обриває його жестом руки.

— Я знаю, Каттер, але заткнися. Що було далі? — питає вона жінку.

— Це все. Я відвернулася, а коли оглянулася, там був такий вихор. Вітер і лід. — Вона кривиться, її губи у гримасі огиди. — Ти сама знаєш, як вбивати людей.

Юкка різко повертається до неї, але потім здригається, бо хтось кричить, на цей раз погоджуючись з жінкою. Хтось намагається пробитись через натовп, щоб дістатися до Каттера; хтось пробує стримати нахабу, але невдало. Ви бачите, що Юкка втрачає контроль над ситуацією. Однак вона не хоче, щоб люди це побачили. Викрики наростають лавиною, і нічого не можна зробити, щоб зупинити їх.

Ви помиляєтеся. Є одна річ, яку вона може зробити.

Вона робить її, повернувшись і поклавши руку на груди Каттера і відправивши щось через нього. Ви не активні в даний момент, так що отримуєте лише відлуння і ще-щось? Це як тоді, багато років назад… на шляху до Алії, коли Алебастр погасив гарячу точку і врятував п'яту частину континенту. Чи трохи менше. Це подібне також до того, що зробив охоронець з Інноном, за винятком локалізованого впливу, а не відкрито жахливого. Ви не думали, що дика рогга може зробити щось подібне.

Як би там не було, Каттер навіть не має часу вдихнути. Його очі широко відкриваються. Він відхиляється назад. Тоді падає, з шоком на обличчі, що збігається зі страхом Бетіна.

Всі мовчать. Ваш рот не єдиний, який висить на відкритому повітрі.

Юкка видихає. Що б вона не казала, це бере багато з неї; ви бачите, як вона трохи хитнулася, а потім вирівнялася.

— Цього достатньо, — каже вона, звертаючись до натовпу. — Більш ніж достатньо. Справедливість була відновлена, всі це бачили? Тепер, іржа вас бери, розходьтеся.

Ви не очікуєте, що це відбудеться. Ви думали, що це призведе лише до нового кровопролиття у натовпі… але цей момент показує вам, скільки ви не знаєте. Люди ще трохи гомонять, переглядаються, але потім починають розходитися. Тихий сором і скорбота слідують за ними.

Це відбувається опівночі по часу Кастріма. За вісім годин до голосування вранці.

— Мені довелося це зробити, — каже Юкка. Ви знову в її квартирі, стоїте біля неї. Вхідна завіса відкрита, щоб вона могла бачити своїх людей, і щоб вони могли бачити її, але вона спирається на двері до своєї кімнати і тремтить. Лише трохи. Ніхто не бачить цього здалеку. — Мені довелося.

Ви пропонуєте свою повагу до її чесності.

— Так. Вам довелося.