Розділ «13 Ви серед кісток»

Коли. Він припускає так багато.

— Це вбиває утримувачів вузлів?

— Не зовсім. Я використав їх, щоб відкрити Ворота і створити Розлом… а потім вони намагалися зробити те, що робили завжди: зупинити струс. Стабілізувати землю. — Ви кривитеся від розуміння. Навіть ви, на вашому місці, не були настільки безглуздою, щоб спробувати зупинити ударну хвилю, коли вона досягла Тірімо. Єдиною безпечною дією було відвернути удар в інше місце. Але утримувачі вузлів не мають розуму або контролю, щоб зробити таку безпечну річ.

— Я не використав їх усіх, — поволі говорить Алебастр. — тих хто був далеко на заході, а також в Арктиці та Антарктиці і не був в моїй досяжності. Але так, більшість з них померли. Ніхто більше їх не утримує. Але я все ще відчуваю активні вузли в декількох місцях. Це залишки мережі: на півдні, поблизу Антарктиди, а на півночі, поблизу Реннаніса.

Звичайно, він може відчувати активні вузли до Антарктики. Ви можете просканувати заледве сотню миль навколо Кастрима, і вам доведеться попрацювати, щоб потягнутись так далеко. І, можливо, рогга в Антарктичній пустелі якось вижили, і вирішили попіклуватися про своїх менш щасливих братів у вузлах, але…

— Реннаніс? — Цього не може бути. Це екваторіальне місто. Більш південне і західніше; люди в Юменесі думали, що це лише на крок вище будь-якої сомідлатської затоки. Але Реннаніс був досить екваторіальним, щоб його зруйнувало ударною хвилею.

— Розлом проходить на північному заході вздовж стародавньої лінії розлому, яку я знайшов. Він проходить у кількох сотнях кілометрів від Реннаніса… На мій погляд, цього було достатньо, щоб супроводжуючі вузли фактично могли щось протиставити. Чи повинні були загинути більшість з них, а решта померти пізніше, коли персонал вузлів відмовився від них, я не знаю.

Він мовчить, можливо, втомився. Його голос сьогодні хрипкий, і очі набряклі. Якась інфекція. Він продовжує отримувати ліки, тому що деякі мазі на його тілі не зцілюють, говорить Лерн. Відсутність болю в медицині не означає видужування.

Ви намагаєтеся переварити те, що він вам розказав, співставити з тим, що розказала Сурма, і з тим, про що ви дізналися самі через випробування та страждання. Може числа мають значення. Двісті шістнадцять обелісків, деяка обмежена кількість інших орогенів як буфер, і ви. Магія, щоб зв'язати всі три аспекти разом… якось. Все це разом утворить сітку, щоб спіймати проклятий Місяць.

Алебастр мовчить, поки ви розмірковуєте, і в кінцевому підсумку ви дивитеся на нього, щоб побачити, чи він заснув. Але він прокидається, його очі скриплять і повертаються до вас.

— Що? — Ви хмуритеся, обороняючись, як завжди.

Він слабо посміхається половиною рота, що не спалений.

— Ви ніколи не змінюєтеся. Якщо я прошу вас про допомогу, ви кажете, щоб я відчепився і помер. Якщо я не говорю цього іржавого слова, ви творите чудеса. — Він зітхає. — Зла Земля, як я пропустив вас.

Це… болить, несподівано. Ви відразу розумієте, чому: адже це було так давно, коли хтось казав вам щось подібне. Джой міг бути лагідним, але йому бракувало сентиментальності. Іннон використовував секс та жарти, щоб показати свою ніжність. Але Алебастр… це завжди було у його манері. Дивний жест — цей зворотний комплімент, який ви можете використати для того, щоб дратувати чи образити. Ви так затверділи без цього. Без нього. Ви, здається, сильні, здорові, але відчуваєте, як виглядає він: нічого, крім крихкого каменю та шрамів, схильних до тріщин, якщо згинати занадто сильно.

Ви намагаєтеся посміхнутися, і вам не вдається. Він не намагається. Ви просто дивитеся один на одного. Це нічого і все одночасно.

Звичайно, це не триває довго. У лікарню входить Юкка і дивує вас своєю появою тут. За її спиною звивається Г'ярка і дуже гарно вдає нудьгуючу: показуючи гострі зуби кольору полірованої деревини, з однією рукою на вигнутому стегні, її попелясте волосся у більшому безладі, ніж звичайно, і злежане з одного боку, ніби вона тільки-що прокинулася.

— Вибач, що змушені перервати, — каже Юкка, особливо не шкодуючи, — але у нас проблема.

Ви починаєте ненавидіти це слово. Тим не менше, вже час закінчувати урок, тому ви киваєте Алебастрові і встаєте.

— Що сталося?

— Ваша супутниця. Безробітна. — Тонке, яка не приєдналася до робочої групи інноваторів, не бажає брати на себе частку вашого спільного домогосподарства, коли її черга, і яка зручно зникає, коли приходить час для зборів її касти. Інших вже давно би вигнали за подібні вибрики, але вона отримує більше свободи, тому що компаньйонка другої по силі орогени в Кастримі. Так триває до цього часу, і Юкка дивиться на це крізь пальці.