Інтеграція Іспанії з країнами Західної Європи і політика відкритості зовнішньому світу гарантували захист демократії від військових переворотів, а також забезпечували приплив іноземних інвестицій.
Одним з джерел напруженості в Іспанії залишався тероризм баскської групи ЕТА, що не припинявся багато років, вона взяла на себе відповідальність за 711 вбивств, скоєних у період з 1978 р. по 1992 р. Гучний скандал спалахнув, коли стало відомо про існування нелегальних поліцейських підрозділів, які вбивали членів ЕТА в північній Іспанії і південній Франції у 1980-х роках.
Економічний спад, що став очевидним у 1992 р., посилився в 1993 році, коли значно зросло безробіття і скоротилося виробництво. Оздоровлення економіки, що почалося в 1994 р., вже не могло повернути соціалістам колишній авторитет.
Після 1993 р. для створення життєздатної коаліції в кортесах ІСРП скористалася підтримкою партії Конвергенція і Союз (КІС), яку очолював прем'єр-міністр Каталонії Хорді Пухоль, що використав цей політичний зв'язок для подальшої боротьби за автономію Каталонії. У жовтні 1995 р. каталонці відмовилися підтримувати уряд соціалістів, що зазнавав різкої критики, і змусили його провести нові вибори.
Хосе Марія Аснар додав нового динамічного іміджу консервативній НП, що допомогло їй перемогти на виборах у березні 1996 р. Однак, щоб сформувати уряд, НП була змушена звернутися до Пухоля і його партії, а також до партій Країни Басків і Канарських Островів. Новий уряд надав додаткових повноважень регіональним органам влади; крім того, у розпорядження цих органів почала надходити вдвічі більша частина прибуткового податку (30% замість 15%).
Пріоритетними завданнями у процесі підготовки національної економіки до введення єдиної європейської валюти уряд Аснара вважав зменшення дефіциту бюджету за рахунок найсуворішої економії державних витрат і приватизацію державних підприємств. НП вжила таких непопулярних заходів, як скорочення фонду і заморожування заробітної плати, зменшення фондів соціального забезпечення і дотацій. Тому в кінці 1996 р. вона знову поступилася позиціями ІСРП.
У червні 1997 р., після 23 років перебування на посаді керівника ІСРП, Феліпе Гонсалес оголосив про свою відставку. На цій посаді його змінив Хоакін Альмуніа, який раніше очолював партійну фракцію соціалістів у парламенті. Тим часом відносини між урядом Аснара і основними регіональними партіями ускладнилися. Уряд зіткнувся з новою кампанією терору, розв'язаною баскськими сепаратистами з ЕТА проти вищих державних і муніципальних чиновників.
Населення
Населення Іспанії складає 40,4 млн осіб. За межами країни проживає більш як 2,7 мільйонів іспанців, в основному в країнах Південної і Північної Америки.
Середня щільність населення Іспанії - 79,3 осіби/ км2, трохи вища ніж у Греції, і значно нижча від показників інших частин Європи.
Найбільша щільність населення зареєстрована в районі Мадрида (605 осіб/ км2), на Канарських островах, у Каталонії, на Балеарських островах і у Валенсіанському Співтоваристві (200 - 100 осіб/ км2); найнижча - в Кастилії-ла-Манч, Арагоні, Кастилії і Леоні, де становить менше ніж 30 осіб/ км2.
Така нерівномірна щільність населення пояснюється неоднаковим соціально-економічним розвитком, що відображається у масовій внутрішній міграції з економічно відсталих регіонів у регіони з більш динамічним економічним розвитком.
Народжуваність складає 10,1%, смертність - 9,7%, природний приріст - 0,4%.
Етногенез населення Іспанії пов'язаний з неодноразовим нападом різних ворогів. З давніх часів на території країни імовірно, жили ібери. У УІІ ст. до н.е. на південно-східному і південному узбережжі Піренейського півострова були засновані грецькі колонії. У середині VI ст. греків витіснили карфагеняни. У ст. до н.е. північні і центральні райони півострова були завойовані кельтами. Після перемоги в другій Пунічній війні (218-201 до н.е.) здебільшого територіями нинішньої Іспанії заволоділи римляни. Римське панування продовжувалося приблизно 600 років, яких змінили вестготи. Їх держава зі столицею в Толедо проіснувала з початку V ст. н.е. до вторгнення маврів з Північної Африки в 711 р. Араби утримували владу упродовж майже 800 років. Давнім населенням країни є євреї, чисельність яких становила 300-500 тис. осіб, історія їхнього поселення в Іспанії становить близько 1500 р.
Етнічні і расові протиріччя в Іспанії не перешкоджали численним змішаним шлюбам. У результаті багато представників другого покоління мусульман виявилися людьми змішаної крові. Після відновлення християнства в Іспанії були прийняті укази проти іудеїв (1492) і проти мусульман (1502). Цим етнічним групам доводилося вибирати між прийняттям християнства і вигнанням. Тисячі людей віддали перевагу водохрещенню і були асимільовані іспанським етносом.
У зовнішньому вигляді іспанців і їхній культурі суттєво виражені афро-семітські й арабські риси. Однак багато жителів півночі країни успадкували кельтські і вестготські особливості - світлу шкіру, русяве волосся і блакитні очі. У південних районах переважають смугляві і темноокі брюнети.
Іспанія визнана єдиною нацією, сформованою на основі різних етнічних груп, основними з яких є кастилійці (72,3%), каталонці (16,3%), галісійці (8,1%), баски (2,3%) та ін.
Офіційна мова Іспанії - іспанська. В основі цієї романської мови лежить народна латинь зі значною домішкою лексики, запозиченої від маврів. Іспанська мова вивчається в школах і використовується як розмовна населенням на всій території країни. Однак у ряді областей поширені місцеві мови: баскська - у Країні Басків і Наваррі, галісійська - у Галісії, каталонська - у Каталонії, валенсійська - у Валенсії (останню іноді вважають діалектом кастильської мови). Загалом 35% населення країни використовує місцеві мови і діалекти, у тому числі більш як 5 млн каталонців, приблизно 3 млн галісійців, понад 2 млн басків. Багатою є література, написана місцевими мовами. Після встановлення тоталітарного режиму в 1939 р. всі регіональні мови були заборонені, а в 1975 р. знову легалізовані.
Близько 96% іспанців - рико-католики, невелика кількість протестантів, 450 тис. мусульман і приблизно 15 тис. іудаїстів.
Міське населення складає 77%. Найбільші міста: Мадрид, Барселона, Валенсія, Севілья, Сарагоса, Малага та ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Країнознавство» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІСПАНІЯ“ на сторінці 3. Приємного читання.