Розділ «ШВЕЦІЯ»

Площа - 449 964 км2

Населення - 9 млн осіб

Столиця - Стокгольм (736 тис. осіб)

Загальні відомості

Державний устрій та форма правління

Історичні особливості розвитку

Перші племінні союзи на території Швеції відомі ще з початку нашого літочислення. Це були йоти і свеї, які об'єднували північно-німецькі племена і жили на південному сході Скандинавського півострова. За твердженням істориків, йоти і свеї були предками сучасних шведів.

У VІ-VП ст. у середній частині Швеції виникло перше державне утворення - Свеаріке, що означає "держава свеїв". Від нього і походить сучасна назва країни Свер'є, тобто Швеція.

Централізована шведська держава виникла в X ст. з ядром на рівнинних територіях, що простягалися вздовж західного узбережжя Балтійського моря і Ботнічної затоки. У ХІІІ-ХІV ст. Швеція вела завойовницькі війни і зуміла значно збільшити територію держави.

Відкриття і освоєння багатих родовищ залізних руд та інших корисні копалин поступово перетворювало країну в одну із найбільших експортерів металу в Європі. Однак отримані доходи часто вкладались у мілітаризацію, зокрема у створення регулярної армії, морського флоту [35, С. 293].

Історія Швеції - це історія воєн та завоювань. Руйнівники і грабіжники за характером, вікінги тримали у страхові всю Європу. На зміну їм прийшли королі-воїни Густав Адольф (1594-1632 рр.) і Карл ХІІ (1682-1718 рр.), завойовницькі походи яких пройшли через Росію, Україну, Польщу, країни Балтики та Німеччину.

У XVII столітті Швеція була великою державою серед європейських країн з домініонами, які простягалися вздовж балтійського узбережжя і охоплювали Фінляндію, балтійські держави, а також великі території у Норвегії, Росії, Україні, Польщі та Німеччині. Проте з 1814 року Швеції вдається уникати воєн - дуже мало країн спромоглися дотриматися миру протягом такого тривалого періоду в часі. Країна дотримувалась збройного нейтралітету в обох світових війнах.

До наших днів збереглися лише письмові записи з пізнього Середньовіччя. Але кількість та різноманітність фортифікацій, місць для зборів і поклоніння, а також могил просто вражає. Людство і металургія з'явилися тут пізно, лише у Бронзовому віці після приходу індоєвропейців, які принесли з собою активну торгівлю. Раннє культурне життя країни і досі яскраво представлене малюнками на скелях, які збереглися у багатьох частинах Швеції. Перші з відомих торговельних постів були засновані у Маларенській долині, де також були зведені перші пам'ятки з рунічними (стародавніми скандинавськими) написами.

Ера вікінгів почалася на початку ІХ століття. Численні сховища римських, візантійських та арабських монет свідчать про багатство і могутність, яких досягли шведські вікінги протягом наступного століття. Здебільшого вікінги подорожували на схід, залишаючи за собою сліди в Росії, а також торгуючи (і грабуючи) візантійські території. Поганські боги та королі володарювали над місцевим населенням, яке було похрещене лише у Х ст.

Значна частина історії Середньовіччя сповнена внутрішніх чвар у країні, аж поки Данія принесла примирення у 1397 році, коли разом із Норвегією приєдналася до Швеції, що стало початком Кальмарського Союзу. Сторіччя націоналістичних чвар переросло у повстання під проводом Густава Васи, який був коронований у 1523 році. Після сходження на престол Густав розпочав релігійну реформу і започаткував міцну централізовану державу. Період експансії призвів до того, що Швеція почала контролювати більшу частину Фінляндії і країн Балтики.

У 1809 році необмежена влада, яку зосередив монарх, була скасована шляхом заколоту, вчиненого аристократією. Фінляндія відійшла до Росії. Цього ж року в Швеції було ухвалено Конституцію, яка розподілила законодавчу владу між королем та Ріксдагом (парламентом). Посада Омбудсмена - уповноваженого з прав людини з'явилася як засіб для обмеження влади державної бюрократії. У 1814 році Швеція востаннє брала участь у воєнних діях.

Промисловість у країні з'явилася пізно, вона базувалася на ефективному сталеварінні і безпечних сірниках, шведських винаходах. Добування залізних руд, а згодом стальна промисловість почали розвиватися, створюючи заможний середній клас. Але статут 1827 року, яким було знищено сільськогосподарські селища на більшій території сільської місцевості Швеції, мав серйозніші наслідки - старий соціальний кістяк у країні поступово зник. На початку ХХ ст. майже кожен четвертий швед проживав у місті. Промисловість, яка базувалася на деревообробній промисловості, точному обладнанні і виробах з металу, у цей час переживала період підйому. За таких умов робітники укорінилися як клас.

Швеція проголосила свій нейтралітет на початку Першої світової війни. Країною правив монарх і парламент до 1917 року. Але дефіцит продуктів харчування став причиною заворушень, що виникли в країні. Вперше в історії Швеції до влади прийшов соціал-демократичний уряд. Соціал-демократи домінували у політиці після 1932 року, підтримуючи ліберальні тенденції 20-х років щодо приєднання до економічної інтервенції шляхом утворення "держави загального добробуту". Ці тенденції майже не зникали до 70-х років, коли економічна криза стала на заваді Швеції у досягненні її соціальних цілей. Саме тоді вперше похитнулися позиції соціал-демократії, яка була особливо слабкою після вбивства прем'єр-міністра Олофа Палме у 1986 році і в наступний період.

Політичний бриз подув вправо у 1991 році, коли до влади прийшла коаліція Помірної (консервативної) партії. Експеримент з економічною моделлю правих і крок до членства в ЄС принесли невпевненість і розчарування в серця багатьох шведів, чим скористалися соціал-демократи і знову утворили уряд меншості у 1994 році. Соціал-демократи програли вибори 1995 року, але утрималися при владі за допомогою прем'єр-міністра Горана Перссона, який покладається на підтримку Правоцентристської Партії або Зелених.