Розділ «ІСПАНІЯ»

На початку XVIІІ ст. Іспанія та її володіння стали об'єктом боротьби між Францією, Великобританією, Австрією та іншими державами. Після смерті Карла ІІ (1700 рр.) розпочалася загальноєвропейська війна за Іспанську спадщину. Війна закінчилася встановленням в Іспанії влади Філліпа V (онука французького короля Людовіка XIV), засновника династії Бурбонів в Іспанії. До туристичних пам'яток цього періоду належить резиденція Філліпа V в Севільї, яка являє собою чудову памятку архітектури та садово-паркового мистецтва.

В 1793 р. Іспанія вступила у війну із Французькою республікою. Поразка іспанських військ призвела до Базельського миру (1795) та укладення угоди про франко-іспанський наступальний союз. Виконуючи волю Наполеона, Іспанія вступила до виснажливої війни з Великобританією та Португалією (1801). Після розгрому франко-іспанського флоту в Трафаль-гарській битві 1805 р. трапилося сильне ослаблення звязку Іспанії та її американських колоній. Ця епоха характерна будівництвом монументальних палаців на зразок Версальського: Ла Гранка біля Сеговії (1721 - 1726 рр.); Королівський палац у Мадриді (1738-1764 рр.), які зараз перетворені на музеї та є об'єктами масового відвідання туристами.

В 90-х рр. ХІХ ст. серед іспанських анархістів почала зміцнюватися терористична течія. Наприкінці ХІХ ст. політично оформилися національні рухи каталонців, басків та галісійців. В цей період в архітектурі епоха романтизму змінюється стилем модерн, яскравим представником якого був Антоніо Гауді, що збудував культові туристичні будівлі по всій Іспанії.

На початку ХХ ст. Іспанія знову намагалася активізувати свою колоніальну політику шляхом захоплення Марокко. У відповідь на призов в армію резервістів для ведення війни в Марокко у 1909 р. спалахнуло загальнодержавне повстання.

У роки І Світової війни 1914-1918 рр. Іспанія оголосила нейтралітет. Темпи промислового зростання країни значно прискорилися. В 1923 р. генерал Прімо де Рівера здійснив державний переворот, а у 1924 р. створив партію диктатури Патріотичний союз. В ці роки в Іспанії заявляється монополія на тютюнові та нафтові продукти. В середині 1926 р. Іспанія завершила завоювання Марокко. До цього періоду відносяться відомі підземні узбережні війскові катакомби, які є зараз обєктом пізнавального туризму.

За франкістського режиму єдиною політичною партією Іспанії була Іспанська фаланга. Шалений натиск диктатури призвів до еміграції близько 500 тис. іспанців. Відома резиденція генерала Франко зараз перетворена на музей та відвідується туристами.

Іспанське історичне минуле не залишилося непоміченим. Століття за століттям з плином часу змінювалася іспанська культура; до неї привносилися нові традиції, додавалися різні риси. Національні особливості іспанського народу проявляються перш за все у фестивалях та святах.

Основні карнавали країни проходять у містах Ланце (Наварра), де беруть участь міфологічні персонажі (Сіропот та Зальдіко), що розповідають про тисячолітні традиції, як, наприклад, спалювання ляльки Перо-Пало; карнавал в Вільянуева де ла Вера (Касерес); карнавал в Кадісі, де бере участь військовий духовий оркестр; а також карнавал в Тенеріфе і Лас Пальмас де ла Гран Канарія, де обидва міста змагаються в яскравості та красі своїх видовищних заходів.

Березневі свята Вогонь і порох. Валенсія відмічає свої національні фальяс, під час яких спалюють святкові ляльки нінтос.

Релігійні свята. Страсний тиждень велике релігійне свято, що зберігає традиції ходи релігійних братств у містах Севілья, Вальядолід, Самора, Мурсія та Куенка.

Ярмарки та народні гуляння. Це, насамперед, весняне свято в Мурсії та традиційний Квітневий Ярмарок в Севільї, де впродовж тижня панує народний фольклор та фейєрверки. На сході країни у місті Алькой відбувається щорічне свято "Маври та християни", яке типовим колоритом середньовіччя приваблює тисячі туристів. Не менш популярними серед туристів є сільські свята (ромеріас) Ла Кабальяд в Агієнса (Гуадалахара) та Арапа дас бестас (ловля необ'їжджених коней) в скелястій місцевості Ла Гроба (Галісія). Найбільше визнання за свою красу набуло свято Росіо в Альмонте (Уельва), що відбувається на честь Богородиці. Інше релігійне свято великого значення так званий Корпус крісті в Толедо. В ході святкової процесії беруть участь члени релігійних братств, що існують вже сотні років: Комуньяс (Толедо) та Берхе (Барселона).

Літні свята. Ніч Святого Хуана, що відзначається в червні, святкується в сан Педро Манріке (Сорія), де проходить парад вогню, а також в Сьютаделії (острів Менорка). В липні відбувається найвідоміше свято на честь Сан-Феміна в Памплоні, коли вузькими вулицями міста проганяють розлючених биків, які намагаються затоптати людей. У серпні відбуваються свята з нагоди збору врожаю: відома Апельсинова битва в містах Астурії, а також Містерія (таїнство), присвячене вознесінню Богородиці в Ельге (Аліканте).

Фольклорні свята. Такі свята відбуваються з серпня по жовтень в Ла Альберта (Саламанка), Вехер де ла Фронтера (Кадіс), Торо (Самора), Ондарохха (Біскайя) та багатьох інших. Різдво підводить межу під щорічним циклом свят. Тож, в яку б пору року туристи не відвідали Іспанію вони обов'язково потраплять на загальнонаціональне чи місцеве свято, яке найповніше розкриє культуру, звичаї місцевого народу, їх фольклор та танці. Серед найвідоміших танців Іспанії галісійська муньєйра, ара-гонська та валенсійська хота, каталонська сардана, баскський сорціко та андалузька севільянас.

Окрім наведених історико-культурних ресурсів туристи завжди мають змогу ознайомитися з іспанською кухнею, що також формувалась під впливом зміни культур. Особливістю іспанської гастрономії є те, що не можна з упевненістю казати про існування національної кухні. Швидше за все, мова йде про значну кількість регіональних кухонь, на кожну з яких вплинули кліматичні умови і власне спосіб життя населення. Іспанська кухня відрізняється традиційним приготуванням страв на оливковій олії, а також великим розмаїттям фруктів та зелені, що привнесла арабська культура. Використовуються також продукти, що колись були завезені з Америки: картопля, помідори. Регіональна кухня поділяється наступним чином:

- північна кухня (країна Басків, Астурія, Галісія, Арагон, Ла Рі-оха, Наварра), що заснована на використанні морепродуктів та сезонних овочів;

- середземноморська кухня (Каталонія, Валенсія, Мурсія), поєднує жито, оливки та виноград;

- кухня Месети (Кастилія і Леон, Естрамадура) включає поєднання злаків та м'яса;

- південна кухня (Андалусія) тяжіє до арабської кулінарії з використанням великої кількості кондитерських виробів;

- острівна кухня Канарських островів багата на тропічні фрукти та морепродукти.

Загальними рисами для будь-якої іспанської кухні є використання місцевого вина, а також кави. Сучасна індустрія харчування надає можливості спробувати будь-яку національну кухню в широкій мережі ресторанів, кафе, барів та інших закладів.