Розділ «Частина 2»

НІМЕЧЧИНА

Площа - 357 021 км2 Населення - 82,4 млн осіб Столиця - Берлін (3,4 млн осіб)

Загальні відомості

Німеччина - держава в Центральній Європі. Офіційна назва - Федеративна Республіка Німеччина (ФРН). На півночі межує з Данією (довжина спільного кордону - 68 км), на заході з Нідерландами (567 км), Бельгією (161,5 км), Люксембургом (138 км), на південному заході з Францією (450 км), на півдні з Швейцарією (316 км) й Австрією (816 км), на сході з Чехією (811 км) і Польщею (461,6 км). На північному заході - Північне море (берегова лінія - 477 км); на північному сході - Балтійське море (берегова лінія - 430 км). Найвища точка - гора Цугшпітце (2963 м).

До складу ФРН входять Східно-Фризькі і Північно-Фризькі острови, а також Гельголанд і Дюні в Північному морі, о. Фемарн у Балтійському морі.

Площа - 357 021 км2, що дозволяє країні займати 6 місце в Європі після Росії, України, Франції, Іспанії і Швеції (61 місце серед держав світу). Столиця - Берлін (у 1999 р. парламент переїхав з Бонна в Берлін, але деякі міністерства і служби залишаються в Бонні).

Найдовша відстань з півночі на південь - 869 км, з заходу на схід - 628 км. Крайніми географічними точками є: на півночі селище Ліст на острові Сильт, на сході - саксонське село Дешка, баварський Оберстдорф на півдні та селище Сельфкант (Північній Райн-Вестфалія) на заході.

Державне свято 3 жовтня - День німецького об'єднання у 1990 році. Державна мова - німецька. Грошова одиниця - євро.

У соціально-економічному і політичному розвитку Німеччини важливу роль відіграли особливості її економіко-географічного положення в центрі Європи серед економічно високорозвинених держав на перетині трансєвропейських магістралей. Одна з важливих переваг - приморське положення Німеччини та близькість до великих портових міст сусідніх країн (Роттердам, Антверпен і ін.).

Зручне економіко-географічне положення країни сприяло організації на її території численних центрів, де проводяться широко відомі ярмарки світового масштабу (Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг та ін.).

Найбільші міста: Гамбург (1,68 млн мешканців), Мюнхен (1,16 млн), Кельн (967 тис.), Франкфурт-на-Майні (646 тис.), Ессен (590 тис.), Дорт-мундт (588 тис.), Штутгарт (575 тис.), Дюссельдорф (568 тис.), Бремен (538 тис.), Ганновер (517 тис.).

ВВП (2006) - 2585 млрд дол. США, на душу населення - 31,4 тис. дол. США. Одна з "великої сімки" найбільш економічно розвинених держав світу, посідає перше місце в Європі. Член ООН, НАТО, ЄС та інших міжнародних організацій.

Державний устрій та форма правління

Історичні особливості розвитку

Перші поселення на територіях Південної й Центральної Німеччини з'явилися на початку кам'яного віку (V- III тис. р. до н.е.), що підтверджується виявленням поблизу міста Гейдельберга найдавніших у Європі кісткових решток людини.

У XП-VШ століттях до н.е. освоювалися Північні райони Німеччини, що примикали до Балтійського і Північного морів. В останні століття до н.е. і перші століття н.е. утворилися племінні групи древніх германців, які населяли територію між Рейном і Лабою (Ельбою). Вони включали східні (готи, бургунди, вандали й інші), західні (свеви, хатти, херускі, англи, сакси й інші) і північні (свіони й інші) племінні групи.

У I - II століттях н.е. німецькі племена почали утворювати союзи, на основі яких поступово складалися племінні герцогства, що до ІХ століття увійшли до складу Франкської держави. Наприкінці ІХ століття східна частина Франкської держави після її розпаду стала основою королівства Німеччина. Формальною датою утворення Німеччини, як самостійного королівства, вважається смерть останнього короля франків - Людовика Дитяти у 911 році. До складу королівства до початку Х століття входили герцогства Швабія, Баварія, Франконія, Саксонія, Тюрінгія і Лотарингія. Після припинення династії Карла Великого затвердилася Саксонська династія. Німецький король Отон Великий приєднав до своїх володінь Північну Італію, утворивши Імперію, що пізніше була названа "Священною Римською імперією німецької нації", і одержав звання імператора. У період його правління (936 - 973 рр.) були приєднані Лотарингія, Угорщина, Чехія і частина території Східної Європи, населена слов'янськими народами.

У ХІІ столітті в Імперії збільшувалася кількість міст, одержали розвиток товарно-грошові відносини. Однак у господарському відношенні окремі області були мало зв'язані між собою, що призводило до посилення місцевих князів, графів і лицарів, і послабляло Імперію як єдину державу.

Роздробленість Німеччини підсилилася при Фрідріхові II Штауфені (1212-1250), що закінчилося загибеллю династії Штауфенів і повним торжеством територіальних князів.