Розділ «КІПР»

Площа - 9251 км2 Населення - 784,3 тис. осіб Столиця - Нікосія (206 тис. осіб)

Загальні відомості

Державний устрій та форма правління

Історичні особливості розвитку

Люди почала освоювати Кіпр не пізніш як за десять тисяч років до нашої ери. Про цей час розповідають, зокрема, поселення з неолітичного періоду з кам'яним посудом, знаряддям праці. Найвідоміше з них - Хіро-кітія з восьмого тисячоліття - є унікальним серед археологічних пам'яток цього періоду в усьому Середземномор'ї. У третьому тисячолітті на острові почали видобувати й використовувати мідь. Саме це природне багатство, а також щедра земля з її оливковими гаями, виноградниками, лісовими масивами з дикою звіриною, повними рибою річками зробили острів ласою метою для багатьох сусідів.

Після Троянської війни багато її учасників оселилися тут і створили дев'ять царств, які проіснували до четвертого століття до нашої ери і занепали після смерті Александра Македонського. З еллінським періодом пов'язаний прекрасний міф про народження на південному узбережжі острова грецької богині кохання - прекрасної Афродіти, відомої ще й за іменем місця походження - Кіпріда. Тут вона пережила свій найщасливіший час - кохання з Адонісом. І досі на її честь на Кіпрі щороку влаштовують пишні свята. Острів був батьківщиною ще однієї популярної в Елладі і в цьому разі цілком реальної особистості - засновника філософської школи стоїків Зенона.

З першого століття до нашої ери і до четвертого нашої - римський період кіпрської історії. Вона свідчить, що одним з проконсулів Кіпру був Цицерон. А в тодішній його столиці Пафосі якийсь час правила славнозвісна Клеопатра. Залишки розкішних вілл того періоду з мозаїчними підлогами, термами, водогоном розповідають про розкіш, в якій жила тоді римська верхівка. А відреставрований в наші дні амфітеатр античного міста Куріона з його дивною акустикою і тепер є місцем проведення концертів і театральних вистав.

Кіпр можна вважати колискою православ'я. У 45 році сюди прибули апостоли Павло і Варнава, які почали проповідувати християнство. Уже наступного року сам римський проконсул Кіпру Сергій таємно прийняв нову віру. А ще через рік вже була заснована християнська церква Кіпру, яка кілька століть, аж до підпорядкування в 330 році острова Візантії, діяла нелегально. За переказами, на початку нашого літочислення сюди прибув і був тут єпископом Святий Лазар, якого, як пишеться в Євангелії, воскресив з мертвих Ісус Христос. За переказами, кілька разів для зустрічі з ним на острів приїздила Богородиця. А праху Лазаря і нині можна вклонитися в одній з найдавніших церков міста Ларнаки.

У монастирі Кікос зберігається одна з трьох ікон, написаних Святим Лукою ще за життя самої Богородиці. Вона є своєрідним портретом Діви

Марії. А в заснованих у IV столітті Святою царицею Оленою, матір'ю візантійського імператора Константина Великого, двох кіпрських монастирях зберігаються фрагменти знайдених нею у Святій Землі Хреста Господнього й частини мотузок, якими був до нього прив'язаний Ісус Христос.

Не оминали Кіпр у своїх походах на Єрусалим хрестоносці. Під час одного з них, в якому брали участь Фрідріх Барбаросса і Ричард Левове Серце, останній на шляху до Єрусалима знайшов притулок від сильного шторму у гавані Лімасола. Разом з ним були його сестра Іоанна й наречена Беренгарія Наваррська. Лицарі вирішили залишити жінок на острові до завершення походу й забрати їх на зворотному шляху. Однак невдовзі Ричард дізнався, що місцеві правителі не дуже шляхетно поводяться з близькими йому жінками. Він перервав мандри на Схід, повернувся на Кіпр, завоював його і тут же справив своє весілля. І сьогодні в Лімасолі можна побувати в стінах церкви Святого Георгія, де відбувався той обряд.

Пануючи на острові майже триста років, хрестоносці намагалися насадити на ньому католицизм, але кіпріоти зберегли вірність православній традиції.

Проте й міцні мури не захистили Кіпр від турків-османів, які захопили його 1571 року і утримували майже до кінця XIX століття. Із закінченням російсько-турецької війни Кіпр відходить під контроль Англії. 3 1925 до 1960 року він є її офіційною колонією.

16 серпня 1960 року острів повертає собі незалежність.

У 1974 р. на Кіпр висадилися турецькі війська, і з тих пір 37 % північної території країни належить Туреччині. Між грецькою і турецькою частиною не існує дипломатичних відносин, і турецька частина закрита для в'їзду з грецької сторони.

З метою закріпити наслідки військової операції 1974 року на окупованій території була проголошена досі ніким, окрім Туреччини, не визнана так звана Турецька Республіка Північного Кіпру. З Туреччини на острів завезено 115 тисяч колоністів. А 35-тисячний турецький військовий контингент підтримує нинішній статус-кво. З урахуванням того, що з нелегітимної республіки внаслідок економічних і соціальних негараздів емігрували 55 тисяч турко-кіпрі-отів, нині загальна чисельність солдатів і переселенців з Туреччини на півночі Кіпру вже перевищує кількість наявних там корінних жителів.

В 2004 Кіпр (грецька частина) вступив до Європейського Союзу.

Населення

Населення Кіпру складає 784,3 тис. осіб. З них 78% греки-кіпріоти (близько 60% території на південному заході) і 18% турки-кіпріоти (близько 40% території на північному сході), 4% - національні меншини - вірмени, що поселилися тут на рубежі 19-20 століть і араби, що рятувалися від близькосхідного озброєного конфлікту вихідці з Сірії і Лівану. Щільність населення 94,4 особи/км2.