Розділ «ІСПАНІЯ»

Таким чином, історико-культурний потенціал Іспанії надзвичайно різноманітний та з успіхом використовується в індустрії туризму. В цій країні є все для того, щоб надавати туристичні послуги згідно попиту: пізнавальні, екскурсійні, гастрономічні, археологічні тури та інші.

Іспанія - країна з автентичною культурою, дещо відмінною від інших європейських країн, головним надбанням якої є, звичайно, самі іспанці. Ці галасливі, темпераментні люди не приховують свого відношення до тих, що оточують, навпаки, вони прагнуть виразити його, причому як можна емоційнішим способом.

Іспанія володіє значною художньою спадщиною. Стовпами золотого століття були художники-послідовники Толеда: Ель Греко і Дієго Велась-кес. Франсисько Гойя був найпліднішим художником Іспанії XVІІІ ст. і створив відверто правдиві портрети королівської сім'ї.

На початку ХХ ст. на світове мистецтво вплинули одіозні іспанські художники - Пабло Пікассо, Хуан Гріс, Хоан Міро і Сальвадор Далі. Архітектура Іспанії також ідентична: давні пам'ятники на Менорке на Балеар-ських островах, римські руїни в Меріде і Таррагоне, декоративна ісламська Альхамбра в Гранаде, споруди мудехар, готичні собори, палаци і замки, дивні модерністські монументи і химерні скульптури Гауді.

Одним з найбільш відомих у світі шедевром художньої літератури є роман ХУІІ ст. "Дон Кихот Ламанчеський" Мігеля Сервантеса. Видатними іспанськими письменниками ХХ ст. є Мігель де Унамуно, Федеріко Гарсия Лорка і Каміло Хосе Сіла, лауреат нобелівської премії 1989 р. в галузі літератури. Серед знаменитих письменниць - Аделаїда Гарсия Моралес, Ана Марія Матуте і Монтсеррат Роїг.

У 1790 роках в Андалузії була винайдена гітара, шляхом додавання шостої струни до арабської лютні. Гітара знайшла свою сучасну форму в 1870 роках. Іспанські музиканти підняли мистецтво гри на гітарі до вершин віртуозності: Андрес Сеговіа (1893-1997 рр.) зробив класичну гітару окремим жанром. Фламенко - музика, тісно пов'язана з канто ондо (cante hondo - глибока пісня) циганів Андалузії, сьогодні відроджується. Пако де Лусия - визнаний в світі гітарист, який виконує фламенко.

Його товариш Ель Камарон де ла Ісла був до смерті в 1992 р. провідним музикантом сучасного канто ондо. У 1980 р. завдяки Пата Негра і Кетама з'явилося з'єднання фламенко і долі (інакше зване циганською долею), а в 1990 р. з'явилося радіо "Тарифу", по якому транслювалося чарівне поєднання фламенко, північноафриканських і середньовічних мелодій. Компанія "Бакалао" - іспанський вклад в світ техніки, її головний офіс розташований у Валенсії.

Іспанія славиться фієстами, найважливіші з яких: фієста у Валенсії, квітневий ярмарок в Севільї, Фієста Сан-Фермін в Памплоне. Не менш відомі кориди, що влаштовуються в крупних містах.

У Іспанії великою популярністю користуються азартні ігри. Мабуть, це національна особливість характеру жителів країни. У країні працюють 18 казино, розташованих в основному на популярних курортах.

Іспанське законодавство суворо регулює діяльність казино. Казино заборонено відкривати в містах з населенням понад 200 тис. осіб. У великому місті казино повинно розташовуватись не ближче 40 км від міської межі. Здійснюється це для того, щоб дати можливість потенційним відвідувачам казино подумати, перш ніж відправлятися за місто у пошуках розваг.

"Гранд казино де Барселона", наприклад, розташовано в 40 км від Барселони поряд з курортним містечком Сітчес. Раніше тут був багатий маєток. Потрапити сюди можна тільки на автомобілі, сполучення громадського транспорту відсутнє.

Іспанці обожнюють спорт, особливо футбол; варто відвідати футбольний матч і відчути напруженість атмосфери. Бої биків також популярні, не дивлячись на безперервний тиск з боку міжнародних активістів, що борються за права тварин.

Хоча католицизм пустив глибоке коріння у всі сфери життя іспанського суспільства, лише близько 40% іспанців регулярно відвідують церкву. Багато іспанців дуже скептично відносяться до церкви; протягом громадянської війни церкви були спалені, а духовні особи розстріляні через те, що вони були прибічниками репресій, корупції і старого порядку.

Іспанські страви мають заслужено визнану репутацію, а гострі закуски є дійсною відрадою. Паелья, гаспачо і чорізо - відомі страви на більшості обідів, а також супи, страви з бобів і морепродуктів, а також м'ясних страв, мали значний вплив на національну кухню країн Латинської Америки.

В Іспанії дещо інший рижим харчування у порівнянні з іншими європейськими країнами - обід триває між 13.30 і 16 год. Вечеря зазвичай подається між 22 і 23 год.

Природно, що в такій невгомонній країні особливою популярністю користуються всілякі гуляння, ярмарки, фестивалі і карнавали. Один з них, присвячений св. Йосифу, заступникові теслярів, проводиться у Валенсії.

Великі ляльки - фальяси, зроблені з тканини і щільного картону, дали ім'я цьому веселому торжеству. Вдень їх прийнято носити по вулицях міста, а увечері, озброївшись петардами і бенгальськими вогнями - спалювати. Всю ніч після цього не замовкає гомін, і гуляння тривають до самого ранку.

Як і в будь-якій іншій країні, Новий рік в Іспанії - одне з найголовніших і галасливіших свят. Тут його зазвичай зустрічають у великій компанії на головній вулиці міста - напевно, багатьом відомий мадридський звичай збиратися на центральній площі і під бій курантів з'їдати 12 виноградин, запиваючи їх шампанським. Це справжній ритуал: іспанці, великі любителі винограду, вірять що кожен, хто з'їсть його в новорічну ніч, наступного року не зустрінеться ні з бідністю, ні із злими духами.

Іншим амулетом проти нечистої сили вважається пальмова гілочка, прибита до дверей будинку в кінці квітня, коли святкується так зване "пальмове воскресіння", аналогом якому в Росії є "вербне". Це перший день пристрасного тижня, а в кожен з подальших зазвичай проводяться вистави на біблейську тему.

Інше релігійне свято Іспанії, що святкується 12 жовтня, присвячене Св. Діві Пілар, яка переконала апостола Сантьяго запровадити в країні християнство. Пізніше, в 1492 році, того ж дня, Христофор Колумб відкрив землі Нового Світу - як вважають віруючі, це сталося саме завдяки підтримці Св. Діви Пілар.