Розділ «5. ПРИРОДА КРАЇНИ»

5.1. Основні поняття

Природні умови і природні ресурси будь-якої країни є, як правило, основною складовою потенціалу, що визначає можливості розвитку країни. Для їх комплексного країнознавчого дослідження застосовується стандартний план характеристики: рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність, тваринний світ, природні зони і т.д. Окрім загального об'єкта дослідження, комплексне країнознавство розглядає взаємозв'язки між цілісною природою, господарством і населенням.

Щоб визначити місце природних умов, ресурсів і природного середовища в країнознавстві, потрібно відштовхуватися від системи понять, пов'язаних зі сферою взаємодії суспільства і природи, основними серед яких є поняття " природа", " географічна оболонка", "географічне середовище суспільства", "природніресурси", "навколишнє середовище".

Природні ресурси - це компоненти природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил використовуються чи можуть використовуватися як засоби виробництва (предмети і засоби праці) і предмети споживання.

Природні ресурси можуть використовуватися:

- як засоби праці (земля, водні шляхи, вода для зрошення);

- як джерела енергії (паливні ресурси, енергія водних потоків, вітру);

- як сировина і матеріали (мінеральна сировина, лісові запаси, ресурси технологічної води);

- як предмети споживання (плоди диких рослин, промислова фауна, питна вода).

Природні ресурси класифікують:

- за критерієм природного генезису, виокремлюючи мінеральні, водні, земельні, біологічні, кліматичні ресурси;

- за способом використання, базуючись на політекономіч-ному розподілі ресурсів на джерела засобів виробництва і предметів споживання з наступною деталізацією.

За основним способом використання природи виокремлюють п'ять груп галузей і видів господарської діяльності: 1) галузі ресурсокористування - сільське, лісове, водне господарство і гідроенергетика, які використовують природу як засіб виробництва; 2) галузі видобувної промисловості, водоспоживання і промисли, які використовують природу як джерело готових предметів праці і споживання; 3) галузі обробної промисловості, інфраструктура, комунально-побутове господарство, які використовують природу для розміщення свого виробництва і складування відходів; 4) рекреація, галузі охорони здоров'я і видів спорту, життєдіяльність населення (особливо сільського), які використовують природу як умову проживання; 5) галузі дослідно-заповідного господарства, наука, які використовують природу як полігон для дослідження, для збереження її майбутнім поколінням.

5.2. Оцінка природних умов і ресурсів

5.3. Методичні основи оцінки природи в країнознавстві

Природа впливає на побут і духовне життя людей, а духовне життя людей, впливає на природу країни. Природа диктує певні параметри розвитку суспільства, а суспільство, розвиваючись, дедалі більше залежить від природи тому, що стикається з нею багатьма сторонами своєї діяльності, усе більше природних компонентів і властивостей залучає у свою діяльність і не може без них розвивати економіку. Первісна людина, наприклад, не залежала від запасів вугілля, урану, рідкісних металів, перед нею не стояли проблеми чистоти повітря, радіації. Суспільство і освоює середовище, і пристосовується до нього. При цьому аксіома полягає в тому, що взаємодія суспільства і природи не буває прямою, а змінюється через спосіб виробництва. І хоча роль природно-сировинного фактора при розміщенні підприємств традиційних галузей промисловості загалом слабшає, однак роль природного середовища зростає при розміщенні галузей новітніх технологій, чуттєвих до забруднення середовища.

У країнознавстві існує своя методика врахування природних чинників. Специфіка обліку результатів поелементних і покомпонентних оцінок природи, отриманих приватними географічними і негеографічними науками, полягає в пошуку узагальнених, синтетичних показників. Спробуємо проілюструвати це на прикладах.

Рельєф для країнознавця відіграє надзвичайно велику роль у господарському житті і розселенні. Без гіпсометричної і геоморфологічної карт практично не можна вивчати країну. При цьому абсолютні і відносні висоти варто аналізувати окремо. Для господарських процесів найчастіше більше значення мають відносні висоти.

Корисні копалини - одна з основ розвитку і розміщення продуктивних сил країни. Рівень розробки цього виду оцінки є дуже високим. Для країнознавця важливими є особливості географії корисних копалин, зумовлені переважно тектонічною будовою території. При цьому оцінюються характер і структура їхніх територіальних поєднань і територіальна концентрація (зосередженість). При оцінці запасів корисних копалин (за всіма категоріями оцінки) враховуються: