Розділ «9. ПОРІВНЯННЯ І ТИПОЛОГІЯ В КРАЇНОЗНАВСТВІ»

9.1. Сутність і основні правила наукового порівняння

Порівняльний підхід - одна з фундаментальних форм пізнавального процесу. Його покладено в основу багатьох методів як за-гальнонауковий підхід. Він використовується, зокрема, як базовий при класифікації, генералізації, оцінюванні і прогнозуванні. При цьому порівняльний підхід реалізується також безліччю методів. Застосування порівняння сприяло оформленню таких наук, як порівняльна морфологія і порівняльна ембріологія в біології, порівняльне мовознавство і порівняльна культурологія, порівняльна планетологія, порівняльна політична соціологія.

Порівняльний метод у науках дає змогу виявити ознаки генетичного характеру і тим самим уможливити історичне пояснення явищ. Власне пізнання будь-якого об'єкта чи явища починається з виявлення його відмінностей від інших родинних об'єктів і явищ. Як зазначає М.І.Кондаків, пізнання є процесом, у якому відмінність і подібність перебувають у нерозривній єдності.

Порівняння має особливе значення для географії. М.Баранський називав географію наукою про відмінності місця від місця, які, природно, пізнаються в порівнянні. Географія виявляє подібності і відмінності в організації (структурах), властивостях, станах, процесах двох чи більше територій. Наукова робота з географії базується не лише на цифрах і фактах, основним стрижнем сучасного країнознавства є зіставлення і порівняння.

Формальна логіка дотримується таких принципів порівняння:

а) перший принцип полягає в знаходженні подібності між досліджуваними явищами. Порівнювати можна лише ті об'єкти, у яких є подібні ознаки. Знаходження подібних ознак, спільних рис в логіці називається операцією ототожнення. Порівнювати можна тільки еквівалентні поняття, які відображають порівнювані об'єкти та явища. Згідно з цим правилом, порівнювати можна тільки одномасштабні об'єкти;

б) другий принцип застосовується після ототожнення - принципрозбіжності. У виявленні, а згодом - поясненні відмінностей і полягає цінність порівняльно-географічного методу.

Порівняння може бути повним або неповним:

- за повного порівняння здійснюються обидві операції - ототожнення і виявлення розбіжностей;

- за неповного - тільки операція ототожнення. Для географії особливо важливе значення має повне порівняння.

Умовне порівняння як метод (компаративістика) можна звести до таких правил:

1. Кількісному порівнянню завжди повинно передувати якісне, зокрема, перш ніж виявляти кількісні розбіжності за тими чи іншими ознаками, необхідно провести якісне ототожнення. Отже, порядок порівняння - це шлях від знання про якість до знання про кількість.

Існує чимало математико-статистичних методів оцінки розбіжностей і подібності ознак об'єктів (показники варіації ознаки), а також емпіричних і теоретичних зіставлень, досліджуваних у курсі математичної статистики.

2. Друге правило порівняльного методу полягає в тому, що зіставляти порівнювані явища і процеси треба спочатку за найбільш суттєвими ознаками і лише потім за суттєвими, менш суттєвими і т.д. Так, при порівнянні країн на перший план виходять найсуттєвіші ознаки, пов'язані з устроєм господарського життя, розвитком продуктивних сил, з моделлю господарського розвитку, інтегрованістю економіки у світове господарство, а потім уже розглядаються етнічні, природно-географічні та інші ознаки.

При порівнянні явищ завжди аналізуються ті об'єктивні умови, за яких порівнювані об'єкти розвивалися й існують: особливості становлення суспільно-державного ладу, фізико-географічні умови країни, забезпеченість ресурсами, рівень розвитку, залучення до міжнародного поділу праці, географічне положення тощо.

9.2. Порівняльний метод у країнознавстві

Одним з найбільш розроблених напрямів порівняльно-географічних досліджень є метод географічних аналогів, запозичений з праць вчених-аграрників. У конкретних дослідженнях з географії сільського господарства цей метод одержав назву методу ландшафтно-географічних аналогів, він застосовується для обґрунтування раціонального використання земельних ресурсів. При цьому порівнюються особливості тих територій, які є подібними за природними умовами. До уваги береться не лише ступінь подібності природних умов, а й соціально-економічні умови ведення сільського господарства. При цьому порівнюються як окремі країни чи їхні частини, так і значно більші території, наприклад, Північна Америка і Європа, Канада і Західний Сибір.

Метод районів-аналогів застосовано для порівняння шляхів освоєння півночі Канади й Аляски. Як територію-аналог рекомендовано розглядати більш старі території, на яких основні соціальні, економічні і політичні фактори первісного зростання були подібними, визначальними для сучасного розвитку досліджуваних територій.

Добираючи території-аналоги, слід дотримуватися логічних правил порівняння.