Гіповітамінози
Етіологія. Хвороби, що виникають внаслідок недостатнього надходження в організм вітамінів або поганого їх засвоєння. Частіше їх реєструють серед молодняку молозивного та молочного періодів через незбалансованість раціону вагітних і маток під час лактації за вітамінами, а також у дорослих, що перехворіли на інфекційні, інвазійні й деякі незаразні хвороби.
Клінічні прояви. За будь-якого гіповітамінозу спостерігають млявість, загальну слабкість, схуднення, зниження продуктивності, відставання у рості та розвитку, блідість шерстного покриву, а також характерні ознаки нестачі конкретного вітаміну. У разі А-гіповітамінозу – кон'юнктивіт, ксерофтальмія (сухість кон'юнктиви і рогівки ока), кератомаляція (розм'якшення і розпад рогівки), ослаблення зору, ентероколіт (запалення слизової оболонки тонких (ентерит) і товстих (коліт) кишок), ураження дихальних шляхів; D-гіповітамінозу – порушення кісткоутворення (рахіт), Е-гіповітамінозу у самців – зниження статевої активності, у самиць – порушення овуляції, у молодняку – розлад функції кори головного мозку через розм'якшення мозку (енцефаломаляція), К-гіповітамінозу – зниження згортання крові та геморагічний діатез, В-гіповітамінозів – в основному ураження центрального та. периферичного відділів нервової системи (паралічі, парези, конвульсії, судоми), дерматит, екзема, анемія, ураження внутрішніх органів.
Діагноз підтверджують шляхом дослідження кормів і крові тварин.
Лікування. Як і профілактика, спрямоване на забезпечення свиноматок і молодняку повноцінними за вмістом вітамінів кормами (зелень, вітамінне сіно, трав'яне борошно, морква, картопля, буряк, хвойне борошно, пророщене зерно, дріжджі, бобові культури, макухи, люцерна, висівки, кропива тощо), введення у раціон вітаміновмісних концентратів і вітамінів промислового виробництва (риб'ячий жир, тривітамін, концентрати вітамінів A, D, Е, К, рибофлавін, тіамін, піридоксин та ін.), своєчасне лікування різних хвороб у разі появи специфічних і неспецифічних симптомів.
Ендемічний зоб
Етіологія. Хронічне захворювання тварин, що характеризується зміною розмірів і функцій щитовидної залози внаслідок нестачі йоду й призводить до серйозних порушень обміну речовин.
Захворювання реєструють у місцевостях, де вміст йоду у ґрунті нижчий за 0,00001 %, у кормах – менший за 5 мг, у воді – менший за 10 мкг/л.
Клінічні прояви. Спостерігають збільшення щитовидної залози (зоб), посилення росту волосяного покриву на голові та шиї, аборти, порушення статевого циклу, народження молодняку із зобом або без волосяного покриву. У поросят спостерігають витрішкуватість і збільшення розміру язика. Перебіг хвороби у молодняку гострий, у дорослих – хронічний.
Діагноз ставлять за результатами лабораторного дослідження ґрунту, води й кормів на вміст йоду, а також молока.
Лікування. Введення в раціон тварин йоду у вигляді йодистого калію, застосування йодованої солі або обприскування корму розчином йодистого калію лікує та попереджає розвиток ендемічного зоба.
Остеодистрофія
Етіологія. Хронічна хвороба тварин, що характеризується порушенням фосфорно-кальцієвого та вітамінного обміну з переважним ураженням кісток. Розлади функцій всмоктування у шлунково-кишковому тракті, що розвиваються внаслідок помилок у годуванні або запальних процесів на слизовій оболонці, також можуть спричинити порушення обміну речовин і гіпокальціємію (малий вміст кальцію у сироватці крові). Зміни у кістковій тканині проявляються у вигляді рахіту, остеомаляції та остеопорозу. Недостатність в організмі поросят вітаміну D і розлади фосфорно-кальцієвого обміну спричиняють глибокі порушення у процесі кісткоутворення (остеогенезі) та відставання в рості, зокрема рахіт. У таких кістках різко переважає хрящова маса. У тварин, що завершили ріст, особливо під час лактації та вагітності, внаслідок фосфорно-кальцієвої, білково-вуглеводної та вітамінної (D- і А-гіпотавітаміноз) незабезпеченості, недостатнього ультрафіолетового опромінення розвивається рахіт дорослих, або остеомаляція, –т хронічна вторинна демінералізація тканини (вихід солей). Невідповідність структури раціону рівню та характеру відгодівельних якостей свині, низька біологічна повноцінність кормів відіграють ключову роль у розвитку цього захворювання.
У старих особин зазвичай спостерігають остеопороз – розрідження кісткової тканини внаслідок переважання процесів розсмоктування над процесами остеогенезу. Характерною є крихкість кісток, погане загоєння переломів.
Клінічні прояви. Хвороба починається із зіпсованого апетиту, випадання шерсті, зниження працездатності Тварини непокояться, коли їм обмацують сідничні горби, плесна та п'ясток. Хвіст у ділянці останніх хвостових хребців можна зігнути під гострим кутом, надалі його кінчик все більше стоншується, що разом із низькою кістковою масою крижів призводить до западання підхвостового простору. Пізніше спостерігають слабкість кінцівок, хода стає напруженою, хворобливою, може з'явитися кульгавість, утруднення під час вставання, останні ребра прогинаються. Хворі особини стають малорухомими і більше лежать.
Лікування. У разі появи перших ознак остеодистрофії необхідно давати вітамінно-мінеральні препарати, що містять кальцій, фосфор та вітамін D, стежити за збалансованістю раціону за цими компонентами. У разі концентратного типу годування тварин знижують кількість концентратів до 40 % від загальної поживності раціону. Свині повинні частіше перебувати на сонці, також у приміщенні встановлюють спеціальні ультрафіолетові лампи, опромінюючи хворих по 10 хв щодня протягом 20 днів.
Профілактика. Така сама, як під час рахіту.
Паракератоз
Етіологія. Головною причиною хвороби є нестача в раціоні цинку або надлишок кальцію, що пригнічує засвоєння цинку в організмі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повна енциклопедія тваринництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хвороби обміну речовин“ на сторінці 1. Приємного читання.
