До хвороб опорно-рухового апарату належать захворювання кісток, сухожиль, суглобів та м'язів. Усі захворювання треба лікувати під контролем ветеринарного лікаря.
Переломи кісток
Переломи – часткове або повне порушення цілісності кістки, що може відбуватися як на ґрунті зміни кісткової тканини (при остеодистрофії), так і в результаті травми (падіння, забій тощо). Травми такого роду поділяють на:
• відкриті й закриті (з порушенням шкірних покривів);
• повні й неповні (тріщини, злами тощо);
• множинні (кілька кісток);
• за напрямком лінії зламу (поперечні та поздовжні);
• за локалізацією (епіфізарні тощо).
Основними симптомами перелому кістки є поява припухлості, деформація, порушення функції, рухливість уздовж кістки, кісткова крепітація, біль. У дрібної рогатої худоби сприятливий прогноз можливий у разі переломів фаланг, п'ясткової та плюснової кісток, а також здухвинного й сідничного горбів. Під час повних переломів стегнової, великогомілкової і плечової кісток тварин вибраковують.
Перша допомога полягає у забезпеченні спокою травмованої особини, зупиненні кровотечі, накладанні іммобілізаційної пов'язки.
Під час закритих переломів використовують фіксувальну іммобілізаційну пов'язку (шинну або гіпсову), що забезпечує нерухомість і спокій ушкодженого місця для знеболення, попередження розвитку шоку та інфекції. Шинну пов'язку накладають тимчасово (за невідкладної допомоги) або для тривалого лікування з використанням імпровізованих шин із картону, фанери, дерев'яних дощечок, прутів, алюмінієвих і бляшаних смуг та дротяної сітки.
За відкритих переломів спочатку треба промити рану, обробити Q спиртовим розчином йоду, порошками антисептиків, а потім накласти захисну іммобілізаційну пов'язку. Головне при цьому – забезпечити відсмоктування ранових виділень і надійну антисептику. Захисна пов'язка, як і більшість інших пов'язок, має внутрішню частину (перев'язка) та зовнішню (власне пов'язка), що утримує попередню. Обидва шари не повинні зміщуватися на тілі тварини ані в спокої, ані під час руху, утім, вони мають рівномірно прилягати, не порушуючи крово- та лімфообігу. Перев'язувальний матеріал (марля, гігроскопічна вата тощо) використовують для накладання пов'язок різними способами. Потім накладають фіксувальну іммобілізайційну пов'язку, залишаючи "вікно" для обробляння рани.
У молодих особин пов'язку змінюють на 21–30-й день, а в старих – на 40-й день, у період відновлення опорної функції пошкодженої кінцівки.
Після зміни пов'язки тварині призначають масаж (погладжування, розтирання, розминнання, побивання, вібрація), дозоване навантаження (проводження), у раціон вводять вітаміни С і D, мінеральні добавки.
Розриви сухожиль
Етіологія. Порушення цілісності сухожилля в результаті поранення або забиття, у разі повалень із відсутністю міорелаксаціі (розслаблення м'язів). До цього призводять рахіт, остеомаляція, слабкий розвиток сухожиль, гнійно-некротичні процеси в сухожиллях і їхніх піхвах, неправильне обрізання копитець.
Клінічні прояви. Симптомами розриву є розслаблення і дефект на місці травми (заглиблення), порушення функції кінцівки з подальшим розвитком запальної припухлості.
Наприклад, під час розриву сухожиль поверхневого і глибокого згинача пальця тварина спирається на п'яткові частини копита і задню поверхню пута й путового суглоба.
Лікування. Полягає у створенні спокою та іммобілізації травмованої ділянки гіпсовими пов'язками на 6–8-у тижні. Надалі необхідно проводити теплові процедури та масаж.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повна енциклопедія тваринництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хвороби опорно-рухового апарату“ на сторінці 1. Приємного читання.
