Гігієна годування та напування свиней

Повна енциклопедія тваринництва

Є три види відгодівлі свиней: м'ясний, беконний і до жирних кондицій. Найбільш поширена м'ясна та беконна відгодівлі.

За цих типів відгодівлі свиней тримають до 6,5–7,5-місяч- ного віку і після досягнення живої маси 90–110 кг здають на м'ясокомбінат. До жирних кондицій відгодовують переважно вибракованих маток та кнурів.

Зазвичай кнури ростуть ліпше за кабанців та свинок, але в разі забою старших від 5,5–6-місячного віку дають м'ясо зі специфічним запахом, що знижує якість м'яса. Тому забій треба робити раніше, що забезпечують лише за дуже інтенсивної відгодівлі, коли середньодобовий приріст ваги сягає 650–700 г. Свинки дають більш м'ясні туші, ніж кабанці, але повільніше ростуть, тому їх краще відгодовувати окремо від кабанців і насамперед реалізовувати на бекон.

М'ясна відгодівля. На м'ясо відгодовують молодняк із початковою живою масою 30–40 і кінцевою 100–120 кг. Свинина, одержана за такої відгодівлі, містить багато м'яса і невелику або помірну кількість сала. Зазвичай у тушах міститься: м'яса – 52–60 %, сала – 33–40 %, білка –10– 12 %, жиру – 35–40 %.

Залежно від годування свиней відгодовують із помірною (середньодобовий приріст 600–650 г) та високою (середньодобовий приріст 750–800 г і більше) інтенсивністю. Найчастіше практикують нормативне (дворазове) годування свиней вологими кормами. Кам'яної солі відгодовуваним свиням потрібно 0,5 % до сухого корму. За сухої відгодівлі треба забезпечити постійний вільний доступ тварин до води.

У спеціалізованих господарствах за наявності відповідних систем роздавання кормів використовують коренеплоди, комбісилос, зелену масу та інші об'ємні корми в кількості до 15–20 % від загальної поживності раціону. На дрібних фермах об'ємними кормами замінюють до 40– 50 % концентратів. У разі використання коренеплодів, зеленої маси та інших кормів завжди варто враховувати гігієнічні вимоги як до якості кормів, так і до їх приготування, зберігання й згодовування.

Широко використовують у годуванні запарювання зернової суміші, куди вносять висівки, трав'яне борошно та інші компоненти раціону. Усе це подають свиням у вигляді густої каші. Під час запарювання кормів відбувається швидке осолоджування компонентів суміші, що веде до збільшення в них цукру у 4–6 разів. Перед згодовуванням кашу охолоджують до 30 °С. Такий корм свині не лише добре поїдають, а й добре засвоюють.

Не можна допускати прокисання та зброджування напіврідкого корму в системах подачі й коритах, а також згодовування варених кормів за температури, вищої за 35 °С.

Заради підвищення ефективності годування згодовування корму у вигляді рідких бовтушок не рекомендовано. Це пов'язано з тим, що зайва вода розріджує травні соки, знижує їхню дію на перетравність і засвоюваність поживних речовин.

Під час відгодівлі свиней треба враховувати, що деякі корми, хоч і багаті на протеїн, як риба й рибне борошно, надають м'ясу специфічного смаку і запаху. У разі годування тварин соєю і макухою сало стає м'яким. Крім цього, така свинина погано піддається консервуванню. Тому в останні 1,5–2 місяці відгодівлі згодовування подібних кормів припиняють.

Беконна відгодівля. Це різновид м'ясної відгодівлі. Молодняк свиней для отримання бекону починають відгодовувати у 3–4 місяці за живої маси 30–40 кг і закінчують у віці не старше за 8 місяців за маси 80–105 кг (для отримання бекону вищої якості відгодівлю закінчують у 6–7 місяців за маси свиней 90–100 кг).

Під час беконної відгодівлі перевагу віддають таким кормам, як ячмінь, горох, просо, жито, відвійки, м'ясне та м'ясо-кісткове борошно, зелені корми, а овес, кукурудза, соя, меляса, рибне борошно погіршують якість бекону.

Відгодівля до жирних кондицій. Цей вид відгодівлі застосовують для отримання важких сальних туш. Тривалість відгодівлі на дрібних і середніх фермах – до 3 місяців. На цей вид відгодівлі зазвичай ставлять дорослих свиноматок і кастрованих кнурів, непридатних для подальшого використання, а також вибракуваний ремонтний молодняк живою масою 100–110 кг і відгодовують його до живої маси до 150 кг.

Відгодівлю поділяють на два періоди: під час першого згодовують корми, менш апетитні для свиней, упродовж другого, що триває 30 днів, уводять корми, котрі сприяють утворенню якісного шпику (ячмінь, горох, картопля тощо), але небажаними є добавки у вигляді барди, сої, кукурудзи та інших кормів, що надають салу м'якої консистенції та стороннього смаку.

Кількість клітковини на початку відгодівлі може становити 10–12 % у сухій речовині, а до кінця – не більше ніж 6–8 %.

Утримання. Відґодівельних свиней утримують вигульним, вільно-вигульним та безвигульним способами. Перші два способи застосовують у невеликих господарствах. У великих господарствах відгодівельних свиней тримають безвигульно, що сприяє кращій автоматизації та механізації виробничих процесів, таких як кормоприготування, кормороздача та прибирання гною.

Свиней на відгодівлі зазвичай утримують групами по 10–30 голів у стійлі. При цьому має значення не тільки величина груп, а й щільність розміщення. Надмірна щільність розміщення тварин призводить до збільшення стресів, пов'язаних як із відпочинком, так і з годуванням.

Щільність розміщення молодняка має бути в середньому не більшою за 25 голів у стійлі, з площею підлоги 0,8 м2 на одну голову, дорослих свиноматок, відповідно, 10–12 голів і 1,2 м2, кнурів – 1–2 голови й 3–6 м2. Формування більших груп є недоцільним, оскільки у великих групах важко створити нормальні умови утримання, годування та організувати ветеринарно-санітарний контроль за станом поголів'я.

Підлоги у відгодівельниках використовують монолітні, з теплоізоляцією. Четверту частину стійлової площі зазвичай облаштовують ґратчастою.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повна енциклопедія тваринництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гігієна годування та напування свиней“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Утримання великої рогатої худоби

  • Способи утримання великої рогатої худоби

  • Приміщення для утримання великої рогатої худоби

  • Гігієна годування

  • Гігієна напування

  • Гігієна доїння великої рогатої худоби

  • Запліднення, отелення й утримання молодняку

  • Отелення

  • Правила забою великої рогатої худоби

  • Основні хвороби великої рогатої худоби

  • Емфізематозний карбункул, або емкар

  • Лістеріоз

  • Парагрип

  • Сальмонельоз, або паратиф

  • Сказ

  • Хвороба Ауескі (псевдосказ)

  • Інвазійні хвороби

  • Гемонхоз

  • Демодекоз

  • Ехінококоз

  • Монієзіоз

  • Парамфістоматоз

  • Псороптоз жуйних тварин, або нашкірникова короста

  • Телязіоз

  • Фасціопьоз

  • Незаразні хвороби великої рогатої худоби

  • Переломи кісток

  • Бурсити

  • Хвороби шкірного покриву

  • Хвороби нервової системи

  • Хвороби органів травлення

  • Гіповітамінози

  • Закупорка стравоходу

  • Румініт

  • Хвороби органів дихання

  • Хвороби органів сечовиділення

  • Хвороби органів розмноження

  • Хвороби серцево-судинної системи

  • Кровотечі

  • Утримання дрібної рогатої худоби

  • Основні породи овець

  • Способи утримання дрібної рогатої худоби

  • Утримання овець

  • Гігієна годування та напування

  • Доїння кіз

  • Властивості овечого молока

  • Запліднення, окіт та допомога породіллі

  • Переробляння туш

  • Поради вівчареві

  • Анаеробна дизентерія ягнят

  • Бруцельоз

  • Інфекційна агалактія овець і кіз

  • Інфекційний мастит

  • Лептоспіроз

  • Некробактеріоз

  • Сальмонельоз, або паратиф

  • Сказ

  • Хвороба Ауескі, або псевдосказ

  • Інвазійні хвороби дрібної рогатої худоби

  • Гемонхоз

  • Еймеріоз овець

  • Мелофагоз овець

  • Остертагіоз

  • Псороптоз жуйних тварин, або нашкірникова короста

  • Тейлеріоз

  • Хвороби опорно-рухового апарату

  • Хвороби шкірного покриву

  • Хвороби нервової системи

  • Хвороби очей та вух

  • Хвороби органів травлення

  • Гепатит

  • Закупорка книжки

  • Стоматит

  • Хвороби органів дихання

  • Нефрит

  • Хвороби органів розмноження

  • Ендометрит

  • Хвороби серцево-судинної системи

  • Хвороби обміну речовин

  • Ендемічний зоб

  • Утримання свиней

  • Способи утримання свиней

  • Приміщення для утримання свиней

  • Гігієна годування та напування свиней
  • Запліднення, опорос та допомога породіллі

  • Забій і переробляння туш

  • Поради свинареві

  • Основні хвороби свиней

  • Дизентерія

  • Інвазійні хвороби свиней

  • Оплюляноз

  • Незаразні хвороби свиней

  • Хвороби дихальних органів

  • Хвороби обміну речовин

  • Утримання кролю

  • Особливості й способи утримання кролів

  • Приміщення для утримання кролів

  • Годівниці й поїлки

  • Гігієна годування кролів

  • Норми годування кролів

  • Гігієна напування

  • Проведення окролів і вирощування молодняку

  • Забій кроля

  • Переробляння тушок кроля

  • Обробляння кролячих шкур

  • Способи зняпя шкурок

  • Вимочування шкурок

  • Пікелювання

  • Поради кролівникам

  • Міксоматоз

  • Інвазійні хвороби кролів

  • Пассапуроз

  • Незаразні хвороби кролів

  • Рахіт