Запліднення, опорос та допомога породіллі

Повна енциклопедія тваринництва

Перше злучання молодих свинок проводять залежно від породи, скороспілості та розвитку. Добре розвинену свинку вперше покривають у віці 9–10 місяців, коли вона сягне живої маси, не меншої за 100–120 кг.

Свинка за правильного годування й утримання приходить в охоту регулярно через 18–21 день, незалежно від сезону року. Поросні свиноматки найчастіше приходять в охоту на 4–5-й день після відлучення поросят. Іноді добре вгодовані матки приходять в охоту ще в підсисний період. Охота супроводжується течкою, спостерігається також припухання і почервоніння зовнішніх статевих органів. Свинка неспокійна, по-особливому хрюкає, втрачає апетит, дослухається і принюхується стоячи, у разі натискання на поперек рукою зазвичай вигинає спину, спокійно підпускає до себе кнура.

Статева охота у свинки триває 24–48 год, протягом яких її необхідно покрити. Злучання вважають найефективнішим через 12–18 год після початку охоти. Через 10– 15 год після першого злучання бажано повторити.

Запліднена свиноматка стає спокійною, у неї підвищується апетит, вона швидко додає у вазі, форми її тіла стають більш округлими, соски трохи збільшуються. Поросну свиноматку утримують у чистому, світлому, сухому і достатньо просторому приміщенні на чистій, сухій підстилці. Поводитися з нею треба ласкаво. У стійловий період її необхідно щодня випускати на прогулянку, крім морозних днів або дощової погоди, при цьому оберігаючи від ударів, котрі можуть спричинити аборти. Прогулянки в поєднанні з повноцінним годуванням сприяють доброму розвитку плодів. Матки народжують міцних, здорових поросят, бувають більш молочними, ніж свинки, яких тримали без прогулянок. Особливо стежать за вгодованістю свиноматок, адже змарнілі або ожирілі матки дають слабкий приплід. Вважається нормальним, якщо за період поросності доросла матка збільшить живу масу на 45–55 кг.

Період поросності триває в середньому 115 днів із коливаннями в той чи інший бік до 5 днів. Ознаки опоросу, що наближається, добре виражені: за 3–5 днів до опоросу молочні залози у свині набухають, зовнішні статеві органи збільшуються і червоніють, черево низько опускається, спина злегка провисає. Матка шкребе ногами підлогу, то лягає, то підводиться і неспокійно ходить у стійлі, перетягуючи в зубах солому з одного місця на інше. За добу до опоросу в молочних залозах з'являється молозиво, яке легко виділяється, якщо стиснути соски.

У цей час свиноматку на прогулянки не випускають, добове давання кормів скорочують наполовину, причому рівномірно всіх кормів, а не окремі їх види. Це роблять, щоби запобігти перевантаженню черевної порожнини і стисканню плодів, а також для уникнення посиленого молокоутворення. За кілька днів до опоросу підлогу у стійлі вистилають сухою чистою соломою. Підготовляють чисту мішковину або рушник, 10 %-й розчин йоду, розчин марганцівки, ножиці, нитки, ящики або кошики з чистою, сухою і м'якою підстилкою для розміщення в них новонароджених поросят.

Опорос може настати в будь-який час доби. Коли матка лягає, у неї починаються потуги, які повторюються через 5–10 хв і щоразу супроводжуються появою одного поросяти.

У новонароджених поросят ретельно очищають ніс, рот і вуха від слизу, насухо витирають їх (обтирання запобігає охолодженню вологого поросятка й водночас є масажем). На відстані 4–5 см від живота пупковий канатик перев'язують ниткою і на 1 см нижче обрізають ножицями, після чого кінець пуповини припікають розчином йоду. Не можна обривати пуповину, позаяк це часто призводить до пошкодження внутрішньої очеревини біля пупкового канатика і зрештою до виникнення пупкової грижі. Оброблених поросят поміщають у підготовлений ящик або кошик з підстилкою і злегка вкривають.

Іноді поросята народжуються в навколоплідній оболонці (сорочці). Її негайно слід розірвати і звільнити порося. Коли порося не виявляє ознак життя, його витирають, масажують груди, ляскають рукою по боках, а якщо це не дає позитивних результатів, відкривають йому рот і кілька разів вдувають повітря. Після цього порося найчастіше оживає. Добрі результати дає ще й занурення поросят у теплу воду (40–42 °С) на 1–2 хв, але так, щоб вода при цьому не потрапила в ніс, рот і вуха тваринки.

Опорос триває 1,5–2 год, а іноді до 5–6 год. Якщо він затягується, необхідно обмити молочні залози свиноматки теплою водою, продезінфікувати розчином марганцівки і покласти народжених поросят під матку.

Поросята, масажуючи черево матки, заспокоюють її і сприяють швидшому закінченню опоросу. Завершення опоросу визначають за виходом посліду.

Після опоросу задню частину тулуба свиноматки; її боки і черево обмивають теплою водою і насухо витирають мішковиною. Мокру забруднену підстилку, послід та обривки пуповини прибирають, а стійло застеляють сухою свіжою соломою. Свиноматці надають повний спокій. Її не годують протягом 3–4 год, але води дають досхочу.

Наступний розділ:

Забій і переробляння туш


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повна енциклопедія тваринництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Запліднення, опорос та допомога породіллі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Утримання великої рогатої худоби

  • Способи утримання великої рогатої худоби

  • Приміщення для утримання великої рогатої худоби

  • Гігієна годування

  • Гігієна напування

  • Гігієна доїння великої рогатої худоби

  • Запліднення, отелення й утримання молодняку

  • Отелення

  • Правила забою великої рогатої худоби

  • Основні хвороби великої рогатої худоби

  • Емфізематозний карбункул, або емкар

  • Лістеріоз

  • Парагрип

  • Сальмонельоз, або паратиф

  • Сказ

  • Хвороба Ауескі (псевдосказ)

  • Інвазійні хвороби

  • Гемонхоз

  • Демодекоз

  • Ехінококоз

  • Монієзіоз

  • Парамфістоматоз

  • Псороптоз жуйних тварин, або нашкірникова короста

  • Телязіоз

  • Фасціопьоз

  • Незаразні хвороби великої рогатої худоби

  • Переломи кісток

  • Бурсити

  • Хвороби шкірного покриву

  • Хвороби нервової системи

  • Хвороби органів травлення

  • Гіповітамінози

  • Закупорка стравоходу

  • Румініт

  • Хвороби органів дихання

  • Хвороби органів сечовиділення

  • Хвороби органів розмноження

  • Хвороби серцево-судинної системи

  • Кровотечі

  • Утримання дрібної рогатої худоби

  • Основні породи овець

  • Способи утримання дрібної рогатої худоби

  • Утримання овець

  • Гігієна годування та напування

  • Доїння кіз

  • Властивості овечого молока

  • Запліднення, окіт та допомога породіллі

  • Переробляння туш

  • Поради вівчареві

  • Анаеробна дизентерія ягнят

  • Бруцельоз

  • Інфекційна агалактія овець і кіз

  • Інфекційний мастит

  • Лептоспіроз

  • Некробактеріоз

  • Сальмонельоз, або паратиф

  • Сказ

  • Хвороба Ауескі, або псевдосказ

  • Інвазійні хвороби дрібної рогатої худоби

  • Гемонхоз

  • Еймеріоз овець

  • Мелофагоз овець

  • Остертагіоз

  • Псороптоз жуйних тварин, або нашкірникова короста

  • Тейлеріоз

  • Хвороби опорно-рухового апарату

  • Хвороби шкірного покриву

  • Хвороби нервової системи

  • Хвороби очей та вух

  • Хвороби органів травлення

  • Гепатит

  • Закупорка книжки

  • Стоматит

  • Хвороби органів дихання

  • Нефрит

  • Хвороби органів розмноження

  • Ендометрит

  • Хвороби серцево-судинної системи

  • Хвороби обміну речовин

  • Ендемічний зоб

  • Утримання свиней

  • Способи утримання свиней

  • Приміщення для утримання свиней

  • Гігієна годування та напування свиней

  • Запліднення, опорос та допомога породіллі
  • Забій і переробляння туш

  • Поради свинареві

  • Основні хвороби свиней

  • Дизентерія

  • Інвазійні хвороби свиней

  • Оплюляноз

  • Незаразні хвороби свиней

  • Хвороби дихальних органів

  • Хвороби обміну речовин

  • Утримання кролю

  • Особливості й способи утримання кролів

  • Приміщення для утримання кролів

  • Годівниці й поїлки

  • Гігієна годування кролів

  • Норми годування кролів

  • Гігієна напування

  • Проведення окролів і вирощування молодняку

  • Забій кроля

  • Переробляння тушок кроля

  • Обробляння кролячих шкур

  • Способи зняпя шкурок

  • Вимочування шкурок

  • Пікелювання

  • Поради кролівникам

  • Міксоматоз

  • Інвазійні хвороби кролів

  • Пассапуроз

  • Незаразні хвороби кролів

  • Рахіт