Основні породи кіз
Молочні породи ніз
До молочних порід кіз відносять: зааненську, тогенбурзьку та місцеві породи кіз.
Зааненська порода. Батьківщина зааненських кіз – Швейцарія. Висота дорослих маток 75–77 см, козлів – 82–85 см.
Жива маса маток у середньому становить 50–60 кг, племінних козлів – 70–80 кг. Кізочки при народженні мають масу З кг, козлики – 4,5 кг. Тулуб у зааненських кіз довгий і широкий; вим'я кулясте і грушоподібне, з добре вираженими сосками. Кістяк міцний, голова середньої величини, шута (безрога).
Шерсть розвинена слабко, масть біла. Зааненські кози вирізняються високою плодовитістю і скоростиглістю: на 100 маток отримують від 180 до 250 козенят. Лактаційний період триває 10–11 місяців. За лактацію від маток надоюють 600–700 кг молока з 3,8–4,5 % жиру. Ця порода вплинула на підвищення молочної продуктивності місцевих кіз.
Тогенбурзька порода. Батьківщина – Швейцарія. За величиною і живою масою ця порода кіз поступається зааненській. Висота маток становить 70–75 см. Жива маса маток не перевищує 45– 55 кг, козлів – 60–70 кг. Забарвлення тулуба буре, уздовж морди тягнуться дві паралельні білі смуги. У них добре розвинене вим'я. Молочна продуктивність коливається від 400 до 1000 кг за лактацію. Середній вміст жиру в молоці – близько 4 %.
Місцеві молочні кози. Під цією назвою об'єднані різні групи і поріддя кіз. Вони відрізняються за величиною, шерстяним покровом та іншими ознаками. Усі молочні кози плідні: від 100 маток одержують 190– 220 козенят, а деякі приводять козенят двічі на рік. Зареєстровані випадки, коли у кіз молочних порід за раз народжувалося до 6 нормально розвинених козенят. Молочні кози Північного Кавказу, Криму, країн Середньої Азії трохи дрібніші; середньоєвропейських – менш дрібні й мають різноманітну масть. Серед цих кіз трапляються тварини, які мають підшерстя з пуху. Таких кіз подвійної продуктивності доять і, крім цього, з них начісують по 100–150 г пуху. Надій молока за лактаційний період коливається в межах 250–400 кг при жирності 3,5–5,5 %. Середня жива маса не перевищує 40–42 кг.
Пухові породи кіз
У всіх пухових кіз шерсть утворена з грубої ості й тонкого м'якого пуху. Перехідне волосся трапляється в невеликій кількості, за тониною і будовою вона схожа на пухове волокно. У шерсті цих кіз мало жиропоту, тому під час стрижки вона різко розпадається на окремі косиці. Пухові кози характеризуються великим, добре розвиненим кістяком, глибокими грудьми, міцними копитами.
За будовою шерстяного покриву пухових кіз поділяють на дві групи. До першої належать кози оренбурзької породи та її помісі, а також місцеві кози Казахстану, Узбекистану, Киргизії та Гірського Алтаю. У тварин цієї групи пух коротший за ость, тобто пухове волокно становить нижній ярус.
У кіз другої групи пух по довжині дорівнює ості або більший за неї. Така будова вовняного покриву характерна для придонських, гірськоалтайських, узбецьких чорних та киргизьких придонських типів кіз.
Пухові кози за період лактації, якщо їх добре годують, дають 200–300 кг товарного молока і можуть, крім цього, вигодувати одне-двох козенят. Шкури кіз, особливо молодняку, можна використовувати для пошиття дублянок, хутряних пальт та інших виробів. М'ясо пухових кіз вживають у їжу.
Оренбурзька порода. Виведена у процесі тривалої народної селекції. Кози цієї породи мають міцну конституцію, добре розвинений кістяк, однотонну шерсть. Жива маса в осінній період в середньому становить 44–45 кг (коливання від 42 до 65 кг), козлів – 70–75 кг (коливання від 55 до 110 кг).
З кожної тварини начісують по 250–380 г цінного пуху і настригають до 350 г грубої вовни. Проте залежно від районів розведення начоси пуху можуть бути й вищі (300– 450 г). Молочна продуктивність оренбурзьких кіз порівняно невелика і становить від 85 до 110 л при середньому вмісті жиру в молоці 3,9 % (від 3,2 до 6,1 %).
Пухових кіз можна піддоювати, але так, щоб це не позначалося на пуховій продуктивності.
Начоси і якість пуху залежать від віку кіз. Продуктивність підвищується до 3–4-річного віку, а після 7 років знижується. Проте з окремих тварин високі начоси пуху отримують після 7–8 років, але в старих тварин пух ламкий, менш еластичний і коротший, ніж у молодих. Варто мати на увазі, що начіс пуху – ознака досить мінлива і залежить від годування, утримання й термінів чесання.
Плодючість кіз оренбурзької породи в середньому становить 130–140 козенят на 100 маток. У них часто народжуються двійні, іноді трійні й навіть четверні.
Козенята ростуть швидко. У чотиримісячному віці маса кізочок становить 45 % від маси дорослих тварин. Козлики народжуються дещо більшими за кізочок та інтенсивніше розвиваються.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повна енциклопедія тваринництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Утримання дрібної рогатої худоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
