Стійлове утримання корів без прогулянок призводить до ослаблення імунітету, розвитку різних захворювань, зниження продуктивності та виникнення патологій у розвитку молодняку.
Моціон має становити не менше 3–4 год на добу. Його надають тваринам в один або два прийоми. При цьому зимової пори його ліпше проводити вдень, а в спеку, навпаки, бажано випускати корів на прогулянку вранці або ввечері. До моціону корів необхідно привчати поступово, щоб уникнути захворювань, спричинених надмірним навантаженням.
Особливо обережно слід організовувати моціон корів, що перебувають на 6–9-у місяці вагітності. За холодної погоди та в ожеледицю прогулянки бажано скоротити. Також необхідно вигулювати тільних корів окремо від незапліднених або невагітних самиць, щоб уникнути травматичних абортів. Площа вигульного майданчика має становити не менше 8 м2 з розрахунку на одну корову.
Є два основних способи стійлового утримання ВРХ – прив'язний та безприв'язний.
За безприв'язного способу корів утримують групами на глибокій незмінюваній підстилці в приміщенні, розділеному легкими знімними перегородками на секції (секційний спосіб). За цього способу треба щодня досипати по 2,5– З кг підстилки з розрахунку на 1 корову. Використання глибокої незмінюваної підстилки дозволяє створити коровам відповідний мікроклімат без додаткового обігріву. Завдяки процесам у глибині підстилки виділяється достатня кількість тепла для того, щоб забезпечити температуру під лежачою коровою 30–35 °С за температури повітря в корівнику -4...-8 °С.
У разі секційного утримання площа підлоги, що припадає на одну корову, має бути не меншою за 4–5 м2; на кожну корову з телям – не меншою за 5 м2; для молодняку віком 6–12 місяців потрібно по 2,5–3 м2 на голову; тоді як молодняку до 18-місячного віку необхідно не менше 3 м2.
За нестачі матеріалу на підстілку застосовують боксовий спосіб утримання. У цьому випадку тварини відпочивають у боксах завдовжки 170–190 см і завширшки 100–120 см на підстилці, шар якої 3–5 см. Заміна підстилки відбувається раз на 10–12 днів. Ряди боксів розділяють проходами з ґратчастою підлогою для збирання рідких відходів.
За будь-якої форми безприв'язного утримання корів їм забезпечують вільний вихід на вигульний двір, де теплої пори можна проводити годування та напування. За температур повітря, нижчих за 12–14 °С, не рекомендується згодовувати соковиті корми на вулиці. У такому випадку треба організувати годування корів у приміщенні, подбавши про додаткове освітлення простору навколо годівниць. За відсутності світла корови споживають корм менш охоче і залишаються голодними.
Прив'язне утримання застосовують до дорослих тварин переважно у великих господарствах. Суть його полягає в постійному утриманні тварин у стійлах, за винятком того часу, який вони проводять на вигулі. У стійлі тварину фіксують, аби запобігти її самостійному переміщенню. Годування, напування, доїння корів та ветеринарний огляд проводять у стійлі в індивідуальному порядку.
Бугаїв-плідників (це племінні самці, старші за 18 місяців (у пізньостиглих породах старші за 20 місяців), яких використовують для розведення) утримують у стійлах розміром 2,5 × 2 м або денниках розміром 3,5 × 3,5 м. Приміщення для биків обладнують спеціальними захисними огородженнями, що обмежують доступ тварини до стін. Підлоги роблять із бетону або асфальту з нахилом 3–3,5° у напрямку до проходу для забезпечення стоку рідини. Поверх підлоги настилають дерев'яні щити, що не тільки захищають тварину від холоду, а й вирівнюють поверхню. Найчастіше биків утримують стійлово-табірним способом. Можна використовувати як прив'язний, так і безприв'язний способи утримання биків у приміщенні.
Для утримання однієї або декількох корів у дрібному сільському господарстві підійде сарай, розділений на окремі стійла або секції, у яких окремо від дорослих утримують молодняк. Годування та напування в таких господарствах здійснюють з індивідуальних або групових годівниць та поїлок, котрі наповнюють уручну. Найпростіше взимку утримувати худобу на глибокій незмінюваній підстилці, а влітку виганяти на пасовище у складі сільського стада або індивідуально.
З середини XX ст. у провідних господарствах всього світу активно застосовують так званий холодовий метод вирощування телят і утримання ВРХ. Суть методики в тому, що телята й дорослі тварини легко переносять "изькі температури, до -10...-15 °С, а холодостійкі породи, приміром якутська, здатні без шкоди для здоров'я жити й за ще нижчих температур. Для нормального стану тварин необхідно забезпечити теплою підстилкою. Для цього якнайкраще підходить глибока підстилка, формована з 25–30- см шару тирси й шару сухої соломи завтовшки 30–40 см. У міру забруднення зверху підсипають нові порції підстилки з розрахунку 2–3 кг за раз. Крім підстилки, необхідно забезпечити знижену, порівняно з нормами, вологість по-, вітря (не більше за 40–50 %) і повноцінне годування. Утримання худоби за такою методикою дозволяє , економити енергію, яку витрачають на опалення корівників, і сприяє загартовуванню оргацізму тварин та виробленню в них стійкого імунітету до респіраторних захворювань і хвороб шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Якщо ж тварина, котру утримують за такою методикою, все-таки захворіє, то хвороба у більшості випадків протікає в менш гострій формі та без ускладнень.
Одним із варіантів холодового способу утримання телят є вирощування їх в індивідуальному відкритому будиночку. За добу після народження телят поміщають у будиночок розміром 130×250 см з висотою передньої стінки 120 см, а задньої – 110 см. Перед будиночком розміщують відкритий вольєр завбільшки 180 х 130 см. У будиночка передня стінка, обернена до вольєра, відсутня, а сам будиночок збирають із легких пиломатеріалів. Теля може вільно виходити у вольєр і перебувати там скільки завгодно. Для захисту від вітру та сильного морозу до будиночка прикріплюють брезентовий полог, який За необхідності опускають замість передньої стінки. Зрозуміло, такий спосіб утримання підходить тільки для районів із помірним кліматом та низькою вологістю повітря. У районах із суворішим кліматом тварин доводиться утримувати в капітальних будівлях, забезпечуючи їм низьку вологість і помірну низьку температуру, а також незначне опалення приміщень і добру вентиляцію.
Приміщення для утримання великої рогатої худоби
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повна енциклопедія тваринництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Способи утримання великої рогатої худоби“ на сторінці 2. Приємного читання.
