Ніжність хутра залежить від товщини всіх трьох категорій волосу. Встановлено деякі відмінності щодо ніжності волосяного покриву на різних топографічних ділянках шкурки: найбільш цупкий волос розташований на загривку, найніжніший – на боках та череві, перехідний – на огузку. Остьовий та напрямний волос мало відзначається ніжністю, найніжніший волос – пуховий. Густота волосяного покриву залежить від кількості волосу на одиницю площі та від товщини власне волосу (на різних ділянках шкурок вона неоднакова). Найбільша кількість волосу у кролів на огузку. На загривку та боках його майже вдвічі менше, а на череві майже вдесятеро менше, ніж на огузку.
Густота хутра у кролів є спадково обумовленою і має доволі широкі коливання як між породами, так і всередині породи в усі вікові періоди.
У молодняку до 4-місячного віку жива маса впливає на густоту волосу. Так, кролі з живою масою 2,1 кг мають густоту волосяного покриву, на 32 % більшу порівняно з однолітками масою 2,6 кг (26,4 тис. волосів проти 20,0 тис.). Мабуть, різницю в густоті волосяного покриву між легким і важким молодняком можна пояснити великою інтенсивністю росту важких кролів у ранній період, коли ріст волосяних фолікулів відстає від росту організму. Кількість вторинних фолікулів (із них росте пуховий волос) у період інтенсивного росту молодняку зменшується, незважаючи на їхню збільшену кількість у пучку та групі. У разі зниження інтенсивності росту кролів збільшується кількість вторинних фолікулів на одиницю площі шкіри. Тому в дорослих кролів (8 місяців і старші) жива маса не має істотного впливу на густоту волосяного покриву. Але тенденція щодо зниження густоти волосу у великих кролів та підвищення її у дрібних все-таки спостерігається. Основну масу волосяного покриву становить пуховий волос. Напрямних волосків на 1 см2 площі огузка – 10–20 тис., остьових – 200–400, пухових – 14–20 тис. і більше. Співвідношення різних категорій волосу між собою у різних порід кролів неоднакове.
За кількісним відношенням остьового та пухового волосу породи кролів можна розділити на три групи. До першої належать породи кролів, у яких воно становить 1: 30–2:50; до другої – зі співвідношенням 1:50–1:75, до третьої групи – зі співвідношенням понад 1; 75.
До першої групи належать кролі дикі, безпородні, також порід радянська шиншила, сірий велетень, шампань, до другої – кролі породи білий велетень, віденський блакитний, ангорська, до третьої групи – кролі породи реке, російський горностаєвий.
Міцність волосяного покриву визначається кріпотою, розтяжністю та пружністю волосу. Під кріпотою волосу розуміють його опір розриванню. Кріпота волосу залежить від товщини коркового шару стрижня, від міцності з'єднання між його клітками. У волосу кріпота окремих його частин неоднакова. Широка частина волосу – гранна – є найміцнішою і водночас менш розтяжною. Середня частина волосу – шийка – витримує набагато менше розривне навантаження, але має здатність розтягуватися. Кріпота волосу на різних топографічних ділянках неоднакова. Найміцніший волос на загривку, середній за кріпотою – на боках, найменше розривне навантаження витримує волос на огузку. Істотної різниці між породами щодо кріпоти і розтяжності волосу не встановлено.
Під пружністю волосяного покриву розуміють здатність стиснутого, витягнутого або зігнутого волосу відновлювати початкове положення; швидкість цього відновлення визначає еластичність волосу. Нездатність волосу відновлювати початкове положення називають пластичністю.
За забарвленням волосяного покриву породи кролів різноманітні й діляться на три групи: з одноколірним забарвленням волосу (білий велетень, новозеландська біла), із зональним забарвленням волосяного покриву (сірий велетень, радянська шиншила) та з плямистим забарвленням (метелик, японський, голландський).
Між структурою волосу та його забарвленням є залежність. Чорний волос, що росте поруч із білим, тонший від останнього і довший за нього. Жовтий волос, що росте з білим волосом, довший і товщий за нього. Чорний волос тонший і зазвичай довший за жовтий, що росте поруч. Ось чому шкурки рудого забарвлення здаються менш пишними і більш цупкими, ніж шкурки того ж виду тварини із сірим або чорним забарвленням.
Маса шкурки залежить від розміру, товщини й щільності міздрі, від довжини, товщини і густоти волосу. Основну частину маси шкурки становить маса волосяного покриву. Відношення маси волосу до маси міздрі у шкурки І сорту в середньому дорівнює 2:1. На різних топографічних ділянках шкурки маса неоднакова. Найбільша маса волосу на одиниці площі шкурки на огузку, потім на хребті, боках, загривку і, нарешті, на череві. Маса шкурки залежить і від її сортності. Шкурки І сорту найважчі, II – дещо легші, а III сорту – ще легші. Найбільшу масу серед шкурок одного сорту мають шкурки великого розміру.
Шкурки від кролів породи білий велетень, порівняно зі шкурками кролів інших порід, мають на одиницю площі найбільшу масу, найбільшу довжину волосяного покриву і товщину волосу за всіма трьома категоріями та найбільш товсту міздрю; шкурки від віденського блакитного слідують за білим велетнем щодо маси, довжини волосяного покриву, товщини міздрі й мають найменшу товщину волосу.
Товщину міздрі враховують під час визначення сортності шкурки, а міцність шкіряної тканини – за первинного обробляння шкурок. Пружність, пластичність шкіряної тканини, подовження міздрі є важливими під час сушіння на правйлках невичинених шкурок. Усередині однієї породи трапляються шкурки товстоміздряні, середньоміздряні та тонкоміздряні. Шкурки великих порід зазвичай мають товстішу міздрю.
Міцність з'єднання волосу зі шкірою тварини зменшується під час линяння волосяного покриву, що призводить до випадання волосу та порідіння волосяного покриву. Відсутність блиску волосяного покриву невичинених шкурок вказує на настання весняного линяння.
Способи зняпя шкурок
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повна енциклопедія тваринництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Обробляння кролячих шкур“ на сторінці 2. Приємного читання.
