Розділ «3.2. Оцінка ґрунтових умов»

Таблиця 19. ПОКАЗНИКИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ КЛАСУ НЕБЕЗПЕКИ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН

Джерела надходження важких металів поділяють на природні і техногенні. До природних джерел відносять: вивітрювання гірських порід і мінералів, ерозійні процеси, вулканічна діяльність. Техногенні джерела забруднення ґрунту важкими металами можуть бути розміщені в наступний ряд за масштабами забруднення і за питомим внеском: повітряні викиди підприємств чорної металургії (найбільше джерело забруднення), автотранспорт, рідкі і тверді побутові комунальні відходи (включаючи стічні води), пестициди, органічні та мінеральні добрива (табл. 20).

Таблиця 20. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТУ ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ, МГ/КГ СУХОЇ МАСИ (ЗА ДАНИМИ ЦИНАО, 1992 р.)

Особливість профільного розподілу важких металів на природних і техногенних територіях — характерний регресивно-акумулятивний тип розподілу, що проявляється в підвищеному нагромаджені металів в гумусному горизонті і різкому зниженні їх вмісту в нижніх.

На особливості перерозподілу важких металів у ґрунтовому профілі впливає комплекс ґрунтових факторів: гранулометричний склад, реакція ґрунтового розчину, вміст органічної речовини, ємність поглинання катіонів, дренаж та інші.

Рівень вмісту металів, за якого починає проявлятися послаблення росту рослин та інші негативні прояви, може різнитись в декілька разів на піщаних і глинистих ґрунтах, окультурених і неокультурених. При цьому враховується не лише безпосередньо їх дія на живі організми, а й на екосистему загалом з врахуванням органічних зв'язків між її компонентами і можливих окремих наслідків надходження забруднюючих речовин в біосферу.

Характеризуючи загальний стан забруднення ґрунтів важкими металами, необхідно враховувати, що небезпечний його рівень, який перевищує МДК, виявлено в основному біля металургійних підприємств в радіусі до 10-12 км та уздовж автошляхів з достатньо інтенсивним рухом (в смузі шириною до 100 м). У цих районах і місцях сільськогосподарське використання ґрунтів повинно бути відповідно спеціалізованим, їх доцільно виключити із звичайних сівозмін.

Забруднення важкими металами з агропромислових джерел до рівнів, що наближаються до МДК, можливе тільки на землях, на яких засоби хімізації, наприклад, пестициди або стічні води, застосовували тривалий час без належного контролю. Внесення мінеральних добрив і традиційних органічних добрив у середніх дозах здатне підняти рівень вмісту важких металів в ґрунтах до діючих нині значень МДК лише за сотні років.

Найбільш вірогідними об'єктами, на яких можна очікувати підвищення рівня забруднення важкими металами і для яких необхідне обстеження, є: приміські зони великих промислових центрів (на відстані до 10 км); овочеві сівозміни з високим рівнем насичення добривами і пестицидами; поля з традиційним застосуванням стічних вод; території, на яких систематично застосовують пестициди (наприклад, препарати міді на виноградниках).

Шкалу оцінки небезпеки забруднення важкими металами за сумарним показником забруднення (2с) визначають за формулою:

де п — кількість металів, що визначають;

Е ^с — арифметична сума коефіцієнтів концентрації окремих металів, Кс визначається діленням фактичного вмісту металу в ґрунті (мг/кг) на фоновий вміст металу (дані можна взяти з довідникових джерел).

При 2с менше 16 категорія забруднення приймається як допустима, при 16-32 — як помірно небезпечна, при 32-128 — як небезпечна, понад 128 — як надзвичайно небезпечна (табл. 21).

Таблиця 21. ПРИНЦИПОВА СХЕМА ОЦІНКИ ҐРУНТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗА СТУПЕНЕМ ЗАБРУДНЕННЯ ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ (ЗА ДАНИМИ ЦИНАО, 1992 р.)