Розділ «3.2. Оцінка ґрунтових умов»

Таблиця 10. ОЦІНКА СТРУКТУРИ І БУДОВИ ОРНОГО ШАРУ ҐРУНТУ (ЗА І. В. КОЗНЕЦОВОЮ)

Агрономічне значення структури має декілька положень:

1. У структурних ґрунтах складається найбільш сприятливий водно-повітряний режим завдяки раціональному поєднанню капілярної і некапілярної пористості. Наявність некапілярних щілин сприяє зменшенню випаровування вологи з поверхні.

2. Достатня аерація при наявності доступної вологи створює кращі умови для активізації мікробіологічних процесів, упередження денітрифікації, мобілізації поживних речовин.

3. Завдяки зменшенню поверхневого стікання на структурних ґрунтах зменшується змив і розмив, а структурні агрегати понад 1 мм стійко протистоять дефляції.

4. Агрономічно цінна структура забезпечує краще проростання насіння і розміщення кореневої системи в ґрунтовій товщі.

5. На структурних ґрунтах зменшуються енергетичні витрати на механічний обробіток, створюються умови його мінімізації.

Структуроутворення в ґрунтах відбуваються під впливом фізико-хімічних, хімічних та біологічних процесів.

До фізико-механічних факторів відноситься поділ ґрунту на агрегати унаслідок зміни об'єму і тиску при змінному висушуванні і зволоженні, замерзанні і таненні води в ньому, тиску коренів рослин, діяльності тварин та впливу ґрунтообробних знарядь. Розпушуючий вплив на ґрунт проморожування проявляється тільки за оптимально вологого його стану. Під час замерзання перезволоженого ґрунту, навпаки, відбувається розрив структурних частинок, а промерзання сухого ґрунту не впливає на його подрібнення.

Фізико-хімічні фактори структуроутворення — коагуляція і цементуючий вплив ґрунтових колоїдів. При цьому водотривкість забезпечується лише склеюванням частинок органічними колоїдами при їх коагуляції дво- і тривалентними катіонами. Агрегати, створені за участю тільки мінеральних колоїдів, не водотривкі. Найбільш водотривка структура утворюється при взаємодії гумінових кислот з мінералами.

Серед хімічних факторів оструктурення важливе значення має цементація агрегатів формами заліза при зміні відновних умов окислювачами в періодично перезволожених ґрунтах. Такі агрегати за високої водотривкості мають малу щілинність (< 40%), тому що частина об'єму щілин поступово заповнюється гідроксидом заліза.

Основне значення в структуроутворенні належить біологічним факторам, тобто рослинності і організмам, що населяють ґрунт (особливо дощові черв'яки).

Ґрунтові агрегати, сформовані під впливом різних факторів, не можуть мати однакову стабільність. Грудочка ґрунту, склеєна гуміновими речовинами, стійкими до мікроорганізмів, помітно повільніше руйнується, ніж агрегат, сформований під впливом білків, бактеріальних слизів та деяких міцеліїв.

Типи водного режиму ґрунту

Залежно від надходження вологи в ґрунт, її переміщення, змін фізичного стану і витрати з ґрунту Г. М. Висоцький встановив чотири типи водного режиму — промивний, періодично промивний, непромивний та випітний. О. О. Роде, розвиваючи вчення Г. М. Висоцького, виділив шість типів водного режиму: мерзлотний, промивний, періодично промивний, непромивний, випітний, іригаційний.

Мерзлотний тип властивий для ґрунтів, сформований в умовах багаторічної мерзлоти. Вологість ґрунту, що тане, продовж більшої частини вегетаційного періоду підтримується на рівні від найменшої до повної вологоємності.

Промивний водний режим належить ґрунтам поліської зони, де річна сума опадів перевищує випаровування. У річному циклі вологообігу нисхідні переважають над висхідними. Ґрунтова товщина щорічно навесні і восени зазнає суцільного промочування до ґрунтових вод, що приводить до інтенсивного вилущування продуктів ґрунтоутворення.

Періодично промивний водний режим відповідає умовам, коли річна кількість опадів і випарування близькі між собою (опідзолені і вилуговані чорноземи лісостепу). Для даного типу водного режиму характерне чергування органічного промочування ґрунтової товщі (непромивні умови) в звичайні посушливі роки і суцільне промочування — у вологі (один раз за 10-15 років).

Непромивний водний режим характерний для умов степу, де середня річна норма опадів менша за середньорічне випарування. Товщина ґрунту промочується найчастіше в межах 0,5-2,0 м.

У верхній частині ґрунтового профілю вологість залежить від випадаючих опадів в межах від повної вологоємності до рівня в'янення, а в нижній частині вона знаходиться між вологістю розриву капілярів і вологістю в'янення продовж усього року.