Розділ «5.6. Оптимізація системи захисту рослин»

До недавнього часу стратегія боротьби з шкодочинними організмами була зорієнтована на знищення небажаних популяцій з переважним використанням для цього хімічних засобів, чисельність застосування і норми внесення яких неухильно зростали. Проте, незважаючи на це, стійкість (резистентність) шкідливих видів до пестицидів підвищувалась.

Встановлено, що застосування пестицидів викликає непередбачені зміни в екосистемах в силу біоценотичних зв'язків і виходить за межі агроценозів. Це може мати як позитивні, так і негативні наслідки для практики і довкілля.

Руйнування зооценозів хижаків і паразитів пестицидами може викликати швидкий розвиток популяцій шкідливих комах, що потребують знищення. Причина цього явища полягає в тому, що чисельність комах-паразитів зменшується і, таким чином, шкідники, що споживають рослини (в нормальних умовах рівень смертності шкідників досить високий), розмножуються безперешкодно.

Рослини і ґрунтові організми здатні різною мірою концентрувати пестициди, які є в ґрунті, що в подальшому впливає на поживні ланцюги. Розуміння таких біоценотичних зв'язків в агросистемах призвело до необхідності переоцінки методології захисту рослин. Принципово новою теоретичною базою її стає уявлення про польові рослинні спільноти і, зокрема, про взаємовідношення між культурною рослиною і шкідливими організмами в агроландшафтах. З цих саме тверджень необхідно формувати систему інтегрованого захисту рослин як складову частину адаптивних систем землеробства. Такий захист повинен будуватись на принципі регулювання чисельності шкідливих організмів, тобто підтримання їх популяцій на рівні, який не завдає екологічної шкоди. Якщо шкідливий організм характеризується високим потенціалом розмноження або відноситься до карантинних, діють з урахуванням порогу шкодочинності. В адаптивних системах землеробства безпосередні величини порогів шкодочинності визначають для кожного агроландшафту на підставі даних про втрати врожаю, чисельності шкідливих організмів і факторів, що впливають на їх динаміку.

В системі захисту рослин визначальна роль належить агротехнічним заходам: вибору стійких сортів, оптимізації сівозмін, обробітку ґрунту, системі удобрення, регулюванню строків сівби, густоти насадження рослин та стеблостою, своєчасності збирання врожаю і т.ін. Ці заходи повинні доповнюватись, у першу чергу, біологічними методами регулювання чисельності шкідливих організмів на рівні порогу шкодочинності методами інтерференції.

Значення хімічного методу підсилюється в разі виникнення можливості значних втрат врожаю, коли він стає єдиним способом швидкого придушення популяції шкідливого організму. При цьому важливо застосовувати пестициди з іншими захисними заходами в технологічному комплексі.

Значення пестицидів зростає з посиленням спеціалізації виробництва і підвищення рівня інтенсифікації. Відмова від їх використання або різне обмеження в сучасному землеробстві призведе до помітного зменшення віддачі від добрив, меліоративних та інших заходів, зробить неможливим застосування сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

За сучасних умов від уявлень безпестицидне землеробство на найближчу перспективу необхідно відмовитись. Підвищення професіонального рівня застосування хімічного захисту рослин зробить цей метод ефективним і малошкідливим для людини і довкілля.