Розділ «3.2. Оцінка ґрунтових умов»

Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом ґрунтується винятково на відносному вмісті в ґрунті механічних фракцій (табл. 5).

Таблиця 5. ЄДИНА КЛАСИФІКАЦІЙНА ШКАЛА ҐРУНТУ ЗА ГРАНУЛОМЕТРИЧНИМ СКЛАДОМ

За цією шкалою за основу взято дев'ять основних різновидностей ґрунту за гранулометричним складом — від рихлопіщаних до важкоглинкових з додатковим виділенням різновидностей нижчих рангів за однією переважаючою фракцією: піщаній (1,0-0,05 мм), грубопилуватій (0,05-0,01 мм), пилуватій (0,01-0,001 мм) та муловатий (менше 0,001 мм).

Гранулометричний склад визначає багато сторін господарського використання ґрунтів. Від нього залежить водопроникність, вологоутримна і водопідйомна здатність ґрунтів. Низька вологоємність піщаних та супіщаних ґрунтів — головна причина страждань рослин від нестачі вологи в посушливих умовах, що помітно слабкіше проявляється на важкосуглинкових та глинистих ґрунтах завдяки їх здатності утримувати вологу.

Ці категорії ґрунтів суттєво різняться і за умовами теплового режиму. Легкі ґрунти швидше прогріваються і раніше готові до проведення польових робіт. Важкі ґрунти в зв'язку з великою вологонасиченістю, а відповідно теплоємністю повільно прогріваються весною, пізніше наступає їх фізична стиглість. Тому легкі ґрунти вважають теплими, важкі — холодними.

Гранулометричний склад значною мірою обумовлює гумусовий стан ґрунтів. У легких ґрунтах з низькою поглинальною здатністю, бідних на поживні речовини, з високою аерацією виробляється менше органічної речовини і активніше проходять процеси її мінералізації. Збагачені колоїдами важкі ґрунти характеризуються більшою продуктивною здатністю і міцніше закріплюють утворені гумусові речовини. Тому важкі ґрунти завжди більше гумусовані порівняно з легкими. Наприклад, типові чорноземи важкосуглинкові містять 7-9% гумусу, легкосуглинкові — 4-5%, а супіщані — 2,5-3%.

Менша поглинальна здатність легких ґрунтів обумовлює понижену їх буферність і відповідно різке підвищення концентрації ґрунтового розчину, більш швидке їх підкислення під впливом фізіологічно кислих добрив.

Співставляючи багаторічні дані гранулометричного складу ґрунтів і врожайності зернових культур у зональному плані, М. О. Качинський розробив десятибальну систему оцінки основних типів і підтипів ґрунтів (табл. 6). Найвищим бонітетом серед підзолистих ґрунтів характеризуються легкосуглинкові різновидності, досить близькі до них супіщані в перезволожених і холодних районах. Ці категорії більш теплі, краще прогріваються, більш водопроникні, достигають раніше, ніж глинисті і важкосуглинкові, легше обробляються. З сірих лісових вищу оцінку одержують важкосуглинкові ґрунти, з чорноземів — глинисті різновидності, найбільш гумусовані і оструктурені, та з доброю агрегатністю.

Склад ґрунту і водопроникність

Склад, або будова ґрунту, характеризується щільністю та щілинністю. Щільність ґрунту, або об'ємна маса, значною мірою визначає його водний і повітряний режими, біологічну активність, безпосередньо впливає на розвиток кореневої системи рослин.

Таблиця 6. ПРИМІРНЕ БОНІТУВАННЯ РІЗНИХ ҐРУНТІВ ЗА ГРАНУЛОМЕТРИЧНИМ СКЛАДОМ ДЛЯ ХЛІБНИХ ЗЛАКІВ (ЗА М. О. КАЧИНСЬКИМ)

Вона залежить від мінералогічного, гранулометричного складу ґрунту, вмісту органічної речовини і особливо від структурного стану.

Щільність ґрунту є основним кількісним показником фізичного стану ґрунту.

Об'ємна маса орного шару ґрунту переважено знаходиться в межах 1,1-1,4 г/см3, але відхилення від цих значень можуть бути дуже значними, що помітно позначається на умовах життя рослин та ґрунтових організмів.

Важлива характеристика складу ґрунту — вміст у ньому повітря. За умов оптимальної будови ґрунту ступінь аерації при польовій вологоємності не повинна бути нижчою за 15%. За меншого вмісту в ґрунті повітря умови росту більшості культурних рослин погіршуються. З ущільненням ґрунту погіршується його аерація та підвищується частка недоступної вологи. За щільності 1,5-1,6 г/см3 на частку доступної вологи припадає лише 5-10% об'єму ґрунту, причому ця вода є тільки за високого вмісту вологи. Чим сухіший ґрунт, тим більше пригнічуються рослини від підвищення щільності.

Нормальний газообмін ґрунту порушується за щільності понад 1,45 г/см3 унаслідок зменшення кількості мікрощілин і великих капілярів.

Пригнічення рослин від надлишкової щільності ґрунту проявляється в зниженні схожості, послабленні забарвлення листя, деформації коренів і бульб, зниженні росту рослин.

Негативно впливає на розвиток рослин і надто пухкий стан ґрунту.

Створена системою обробітку щільність ґрунту, спочатку близька до оптимальної, а в процесі вегетації змінюється до рівноважної. Ця величина тим більша, чим помітніше рівноважна щільність відрізняється від оптимальної. Для чорноземів з високими показниками структурного стану різниця між оптимальною і рівноважною щільністю для більшості культур досить мала, що визначає значні можливості мінімізації основного обробітку ґрунту (табл. 7).

Щільність ґрунту значною мірою визначає його водопровідність. При цьому загальний об'єм щілин у важких ґрунтах непомітно впливає на процес фільтрації. Рух води проходить не в усіх щілинах, а в основному в тих, де їх діаметр понад 100 мкм.