Розділ «Система обробітку ґрунту»

Обробіток ґрунту в цій зоні спрямований на підвищення ефективної родючості та збагачення ґрунту органічними речовинами, поліпшення його водно-фізичних і біологічних властивостей, усунення зайвої кислотності, захисті від ерозії, знищення бур'янів, шкідників і збудників хвороб. Особливу увагу при цьому приділяють правильному поєднанню заходів і способів обробітку з іншими агротехнічними і меліоративними заходами, намагаючись створити оптимальні ґрунтові умови, за яких культури задовольняють свої потреби у воді, поживних речовинах, теплі та інших необхідних елементах.

Обробіток ґрунту під ярі культури.

Система обробітку під ярі культури здійснюється диференційовано залежно від ступеня окультурення поля, попередника, видового складу бур'янів, особливостей вирощування культур, гранулометричного складу ґрунту і т.ін. Після стерньових попередників під ярі культури лущення в цій зоні необхідно виконувати одночасно або відразу після збирання зернових. На полях, забур'янених переважно однорічними бур'янами, лущення виконують знаряддями на 6-8 см. Там, де переважають багаторічні бур'яни, зокрема коренепаросткові, лущать не менше двох разів: перший — дисковими знаряддями на 6-8 см, другий — лемішними лущильниками, важкими дисковими боронами або плоскорізами на 10-12 см. Для досягнення кращої якості обробітку в агрегаті з лемішними лущильниками застосовують кільчасто-шпорові або кільчасто-зубові котки, ефективність яких у зоні достатнього зволоження вища, ніж зубових борін. Після пізніх попередників, у тому числі й просапних культур, лущіння забезпечує подрібнення післяжнивних решток і створює кращі передумови для високої якості основного обробітку ґрунту.

На полях, забур'янених багаторічними, особливо коренепаростковими бур'янами, застосовують поліпшений зяблевий обробіток ґрунту. Він включає в себе лущення стерні дисковими знаряддями на глибину 6-8 см, слідом за збиранням попередника, лущення лемішними лущильниками чи культиваторами-плоскорізами через 10-12 днів, зі з'явленням сходів бур'янів, на 12-14 см в агрегаті з важкими зубовими чи голчастими боронами, а в посушливу погоду — з кільчасто-шпоровими котками. Потім для знищення бур'янів і запобігання утворенню ґрунтової кірки поле обробляють боронами чи культиваторами в агрегаті з боронами. Оранку плугами з передплужниками здійснюють у другій половині вересня — на початку жовтня.

За допомогою мілких обробітків до оранки знищують багато - і однорічні бур'яни. Створений верхній дрібногрудочкуватий шар сприяє проникненню вологи опадів і кращому їх зберіганню, забезпечує високу якість подрібнення скиби під час оранки і пухкий стан орного шару до весни. Найбільш ефективний такий обробіток на ґрунтах, які схильні до запливання і на схилах.

Перед напівпаровим обробітком поліпшений обробіток поступається дещо в боротьбі з однорічними бур'янами на дуже засмічених полях. Пояснюється це тим, що очищений від насіння бур'янів верхній шар ґрунту приорюють, а на поверхню виносяться нові порції насіння, які після пізньої зяблевої оранки і внаслідок нестачі тепла восени не проростають, а сходять навесні, коли з ними важко боротися.

На полях, забур'янених переважно однорічниками, ефективних результатів у боротьбі з ними досягають за напівпарової системи зяблевого обробітку ґрунту. Напівпаровий обробіток включає лущення стерні дисковими лущильниками у двох напрямках на глибину 5-6 см слідом за збиранням попередника і оранку плугами з передплужниками наприкінці липня — у першій половині серпня. Плуги агрегатують з боронами, а за посушливих умов — з кільчасто-шпоровими котками.

У міру появи сходів бур'янів поля обробляють в агрегаті з боронами. Щоб зменшити розпилювання ґрунту, що повною мірою запобігає його запливанню, останню культивацію виконують без боронування. Напівпаровий зяблевий обробіток ефективний в районах достатнього зволоження на полях, засмічених однорічними бур'янами. Слід відмітити, що напівпаровий обробіток має й певні недоліки. У роки з посушливими літньо-осіннім періодом рілля стає бриластою, бур'яни погано проростають. За наступних поверхневих обробітків верхній шар виораного ґрунту розпилюється, що призводить до його запливання та ущільнення, збільшується стік талих і дощових вод. Особливо це проявляється на безструктурних, схильних до запливання ґрунтах і схилах.

У господарствах застосовують переважно обидва варіанти зяблевого обробітку ґрунту. В конкретних умовах слід враховувати тип забур'яненості поля, фізичний стан і вологість ґрунту, біологічні особливості культури, організаційні та інші фактори.

Здебільшого частину полів у господарствах обробляють за типом напівпарового, частину — поліпшеного обробітку.

Одним із найбільш ефективних способів боротьби з кореневищними бур'янами є метод удушення. Полягає він в виконанні 2-3-разового лущення поля дисковими лущильниками на глибину 6-8 см та 8-10 см, що забезпечує подрібнення кореневищ, яке виконують у два сліди в перпендикулярних напрямках, відрізки кореневищ проростають, виснажуються і, приорані глибоко у фазі шилець, не можуть прорости на поверхню. Оскільки на легких ґрунтах з неглибоким орним шаром проростки пирію деякою мірою пробиваються на поверхню, то до приорювання шилець доцільно виконати додаткове дискування, коли пожнивні речовини відрізків пирію не будуть повністю використані.

Оранку на зяб у господарствах зони необхідно виконувати в оптимальні строки, що прискорює проростання насіння бур'янів, яке виноситься з нижніх шарів ґрунту на поверхню. Після стерньових попередників, особливо за дворазового лущення, кращими строками зяблевої оранки є друга половина вересня — перша половина жовтня.

На легких ґрунтах надто рання зяблева оранка створює передумови для активізації мікробіологічних процесів та вимивання продуктів розкладання за межі кореневмісного шару. Щоб запобігти цьому, її поєднують з сівбою проміжних культур, які добре використовують поживні елементи ґрунту і надійно захищають його від ерозії.

У проміжних посівах крім люпину, гороху і злаково-бобових сумішок також можна вирощувати жито озиме, олійні і капустяні культури, які нагромаджують на час припинення осінньої вегетації значну кількість азоту. Під проміжні культури ґрунт готують слідом за збиранням попередника дисковими знаряддями на глибину 8-10 см, лемішними лущильниками (ППЛ-10-25) або протиерозійними культиваторами (КПЄ-3,8А) на 12-14 см з одночасним боронуванням і коткуванням. Оскільки зубові борони в агрегаті з протнезійними культиваторами забиваються рослинними рештками, останні краще агрегатувати з голчастими боронами і котками. Під дрібнонасінні проміжні культури ефективний передпосівний обробіток комбінованими агрегатом типу РВК. Для сівби проміжних культур без попереднього обробітку можна застосовувати сівалки-культиватори СЗС-2,1, які забезпечують високу ефективність на чистих від бур'янів полях.

На полях під культури, що потребують мілкого загортання насіння (льон, люпин, коренеплоди) слід запроваджувати ранню (серпневу) зяблеву оранку і поверхневі осінні обробітки зябу в міру з'явлення бур'янів. Культивацію здійснюють зменшуючи глибину, щоб при знищенні проростків бур'янів запобігати винесенню на поверхню непророслого насіння. На зв'язних ґрунтах західних районів країни для підвищення водопроникності ущільненого при напівпаровому обробітку поля необхідно виконувати безполицеве розпушування на 16-18 см плугами без полиць або плоскорізними знаряддями. Напівпаровий обробіток застосовують на площах, де немає загрози вітрової або водної ерозії.

Основну масу органічних добрів вносять під картоплю, кукурудзу та інші просапні культури, тому здійснити оранку потрібно в оптимальні строки на всій площі. Допускати розрив між внесенням гною та його загортанням не бажано, так як ефективність органічних добрив при цьому помітно знижується.

У господарствах Полісся на малоокультурених ґрунтах зі значним засміченням малорічними бур'янами доцільно застосовувати напівпаровий обробіток, який включає: лущіння дисковими лущильниками на глибину 5-6 см по діагоналі поля відразу за збиранням попередника; оранку чи плоскорізний обробіток після внесення гною, проростання насіння бур'янів чи падалиці; боронування або культивацію з боронуванням в міру потреби після проростання бур'янів, а наприкінці осені розпушування плоскорізами, чизелями або плугами без полиць на 16-20 см.

Важливе значення в ефективності системи обробітку ґрунту має правильне визначення глибини, способу і заходу обробітку ґрунту під культури сівозміни. При цьому слід врахувати насамперед особливості ґрунтової відміни, товщини гумусного шару, ступінь окультурення ґрунту, забур'яненість поля, видовий склад бур'янів та біологічні особливості культур.

Рослини неоднаково реагують на глибину орного шару та основного обробітку ґрунту.