Розділ «3.2. Оцінка ґрунтових умов»

Оцінку водопровідності ґрунту здійснюють з урахуванням природних і виробничих умов. Меліоратори розділяють зрошувані землі за швидкістю поглинання води на три великі групи:

• значної водопроникності, що поглинають за першу годину понад 150 мм води;

• середньої водопроникності, що поглинають за першу годину 50150 мм води;

• слабкої водопроникності, що поглинають за першу годину менше як 50 мм води.

Таблиця 7. ОПТИМАЛЬНА І РІВНОВАЖНА ЩІЛЬНІСТЬ СКЛАДАННЯ СЕРЕДНЬО-I ВАЖКОСУГЛИНКОВИХ ҐРУНТІВ, Г/СМ3 (ЗА В.В. МЕДВЕДЄВИМ)

Для умов звичайного природного поглинання дощової води існує шкала водопроникності ґрунтів (табл. 8).

Таблиця 8. ШКАЛА ОЦІНКИ ДОЩІВ І ВОДОПРОНИКНОСТІ ҐРУНТУ

Водопроникність мерзлих ґрунтів значною мірою залежить від вологості та глибини промерзання. Якщо ґрунт замерз при вологості 60-70% від повної вологоємності, він є водонепроникним. За меншого зволоження вода замерзає в ґрунті розрізненими кристалами, що забезпечує його водопроникність. Для її забезпечення доцільно виконувати глибокі обробітки або щілювання перед входженням у зиму.

Структурна будова ґрунту

Під структурністю ґрунту розуміють його здатність розпадатися на агрегати під впливом механічних дій. Структура ґрунту — сукупність агрегатів різної величини, форми, щілинності, механічної міцності та водотривкості. Оцінюючи структуру вирізняють морфологічне її розуміння від агрономічного.

Для агрономічної оцінки структури М.І. Саввіновим запропонована класифікація, за якою до агрономічно цінних належать агрегати розміром 0,25-10 мм. Більші ґрунтові частинки вважають бриластою частиною ґрунту, а дрібніші — розпиленою. Ці три частини ґрунту поділяють на види (табл. 9).

Відношення маси грудочок діаметром 0,25-10 мм до маси решти фракцій зветься коефіцієнтом структурності.

Найкращі водно-повітряні властивості ґрунту степової зони, складаються при розмірі агрегатів 0,25-3 мм, дерново-підзолистих — при 0,5-5 мм.

Оцінюючи стійкість ґрунту проти дефляції враховують вміст агрегатів розміром більше 1 мм в шарі 0-5 см.

Таблиця 9. АГРОНОМІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ СТРУКТУРИ ҐРУНТУ (ЗА М. І. САВІНОВИМ)

Важливішими умовами агрономічної цінності структури є водотривкість та пористість (понад 45%).

Уміст водотривких агрегатів в орному шарі чорноземів знаходиться в мажах 40-60%, що визначає стійкість складання і оптимальні значення щільності ґрунту для багатьох культур. Зменшення вмісту водотривких агрегатів у типових чорноземах менше 40% негативно позначається на деяких фізичних властивостях, і в першу чергу на водопроникності. При зниженні кількості водотривких агрегатів з 45-55 до 30% водопроникність знижується в 3 рази.

Нестійкість будови дерново-підзолистих ґрунтів пов'язана з невисоким вмістом в них водостривких агрегатів, який змінюється від 15-17% під просапними культурами до 20-30% під зерновими і до 30-40% під багаторічними травами. Ця мінливість особливо помітно проявляється в екстремальні за погодними умовами роки. Дерново-підзолисті суглинкові ґрунти з вмістом водотривких агрегатів менше як 20% можуть ущільнюватись в орному шарі в роки з надмірним зволоженням до 1,5-1,6 г/см3. Оптимальна для вимогливих культур будова дерново-підзолистих ґрунтів становить при вмісті водотривких агрегатів (> 0,25 мм) понад 40%.

Орієнтовно оптимальний вміст водотривких агрегатів — рівень 7580%. За більшої кількості водотривких агрегатів значно зростає щілинність аерації, унаслідок зростає непродуктивна витрата вологи на фізичне випарування.

Нижня межа поданих в табл. 10 інтервалів вмісту водотривких агрегатів відноситься до малогумусних ґрунтів поліської зони, а верхня — до високогумусних ґрунтів лісостепової та степової зон.