Розділ «3.2. Оцінка ґрунтових умов»

Оцінка ґрунтів щодо забезпечення рухомими елементами живлення наведена в таблицях (табл. 14-16).

Таблиця 14. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ҐРУНТУ ЛЕГКОГІДРОЛІЗУЮЧИМ АЗОТОМ, МГ N НА 100 Г ҐРУНТУ

Таблиця 15. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ҐРУНТУ РУХОМИМИ ФОСФАТАМИ (ЗА КІРСАНОВИМ)

Таблиця 16. ГРУПУВАННЯ ҐРУНТІВ ЗА ВМІСТОМ ОБМІННОГО КАЛІЮ, МГ/100 Г ҐРУНТУ

Потенційне забезпечення рослин азом визначають умістом його легкогідролізуючих форм та за нітрифікаційною здатністю ґрунту. Фактичне забезпечення встановлюють за наявністю в ґрунті запасів нітратного, нітрітного і амонійного азоту. Забезпечення посівів азотом розраховують на основні цих даних, а також відомостей про нагромадження азоту унаслідок поточної мінералізації та надходження з добривами.

Загальна тенденція перетворення сполук фосфору в ґрунті пов'язана з переходом їх в більш стійкі важкорозчинні форми — трьохзаміщеного фосфату кальцію Са3(Р04)2 та фосфатів заліза і алюмінію. В процесі біологічного кругообігу фосфору і зміни його режимів залежно від різних умов в ґрунті присутні в тій або іншій мірі розчинні його сполуки: кислі фосфати кальцію, заліза, алюмінію, різних основ та інші сполуки, сорбовані на поверхні глинистих мінералів, оксидів та гідрооксидів заліза й алюмінію з різного силою зв'язків. Рухомість цих сполук залежить від реакції середовища та вмісту гумусу. Вона суттєво змінюється залежно від гранулометричного складу ґрунту.

Ґрунтовий калій ділять на необмінний, обмінний та той, що знаходиться в ґрунтовому розчині. Загальний вміст К20 складає 2% і більше. Частка обмінного калію порівняно до загального запасу переважно складає менше 5%, а в ґрунтовому розчині знаходиться лише 1% обмінного калію. Між цими формами існує рівновага. При зниженні вмісту обмінного калію необмінний калій переходить в обмінний стан. З іншого боку, калій добрив може необмінно закріплюватися в ґрунті. Цей процес підсилюється після вапнування.

Інтенсифікація землеробства,збільшення врожайності сільськогосподарських культур визначають зростаючу потребу мікродобрив, ефективне застосування яких може бути досягнено тільки при обліку вмісту в ґрунті рухомих форм мікроелементів.

Оцінка біологічної активності ґрунту

Окультурення ґрунту

Під окультуренням ґрунту розуміють перетворення його властивостей відповідно до агроекологічних вимог конкретної культури або групи культур. Окультурення пов'язане з створенням якісно нового біологічного кругообігу речовин з більшою ємністю й інтенсивністю. У першу чергу це поширюється на ґрунти, властивості яких істотно відрізняються від оптимальних значень в цьому розумінні. До таких ґрунтів відносяться дерново-підзолисті, щодо яких розроблено діагностичні ознаки окультурення і класифікація. їх поділяють на дві групи:

1) розвинені на глинистих і суглинкових материнських породах;

2) розвинені на піщаних і супіщаних породах.

За ступенем окультурення ґрунти першої групи поділяють на три категорії: освоєні, окультурені, культурні.

До освоєних належать групи, які включені до активного сільськогосподарського використання при низькому рівні агротехніки, малих доз органічних і мінеральних добрив, недостатньому вапнуванні або без нього.

Рілля, як правило, має неоднорідну плямисту поверхню, часто утворюється кірка. Глибина орного шару 15-20 см. Вміст гумусу в межах 1,52,5%, відношення С г.к: С ф.к 0,5-0,7.

Глибше орного шару вміст гумусу різко знижується. Ємність поглинання катіонів в межах 10-12 мг-екв/100 г.

Реакція кисла (рНС0Л 4,3-4,7), рідше слабокисла, гідролітична кислотність понад 5 мг екв/100 г, насиченість основами в межах 30-60%. Вміст легкогідролізованого азоту 2-4 мг/100 г ґрунту. Забезпечення рухомим фосфором низьке (3-10 мг/100 г), обмінним калієм низьке і середнє (10-20 мг/100 г), нітрифікаційна здатність 2-3 мг N — 1Ч03 на 100 г ґрунту. Щільність орного шару 1,3-1,4 г/см3, загальна щілинність менше 45%.

Окультурені дерново-підзолисті ґрунти формуються в умовах високої культури землеробства (дотримання сівозмін, постійне внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування). Досить чітко зберігаються ознаки підзолистого типу ґрунтоутворення з неявними рисами дернового процесу.

Глибина орного шару 20-25 см. Вміст гумусу в ньому 2-3,5%, інколи більше. В складі гумусу помітно зростає частка гумінових кислот, відношення С г.к: С ф.к в межах 0,6-0,8. Ємність поглинання катіонів 12-18 мг-екв/100 г, рНС0]1 5,0-5,5, гідролітична кислотність 3,5 мг-екв/100 г ґрунту, ступінь насичення основами 60-80%. Забезпечення рухомим фосфором 1025 мг/100 г ґрунту, рухомим калієм 10-22 мг/100 г ґрунту. Вміст легкогідролізованого азоту 4-6 мг/100 г ґрунту, нітрифікаційна здатність 3—4 мг N — N0^ на 100 г ґрунту. Щільність орного шару 1,2-1,3 г/см3, загальна щілинність 45-50%.