Розділ «4.3. Телематика в структурі і процесах інтеграції транспорту»

Розвитком стандарту GSM є деякі "надбудови", що забезпечують швидкісну передачу даних. Це GSM-мережі з підтримкою GPRS (General Packet Radio Service), які отримали назву 2,5G, а також GSM-мережі з підтримкою стандарту EDGE (Enhanced Data rates for Global Evolution), які іноді називають мережами 2,75G. В кінці 1990-х рр. в Японії і Південній Кореї з'явилися мережі третього покоління (3G). Основна відмінність стандартів, на яких побудовані мережі ЗG, від попередників – розширені можливості швидкісної передачі даних, що дозволяє реалізовувати в таких мережах нові сервіси, зокрема, відеотелефонію.

Відеотелефонія повністю вирішує в ITS проблему візуалізації, яку з погляду класифікації ITS слід віднести до проблем систем навігації.е

4.3.6. Системи навігації

Навігація (лат. navigatio, від navigo – плисти на судні) – слово, яке прийшло з морського транспорту, де цей термін має ряд значень (мореплавання, судноплавство; період часу в році; основний розділ судноводіння), де розробляються теоретичні обгрунтування і практичні прийоми водіння судів. Існує також навігація повітря.

База сучасної навігації закладена на основі:

- винаходу магнітної стрілки для визначення курсу судна;

- складання топографічних карт в прямій рівнокутній циліндричній проекції;

- винаходу механічного лага;

- розвитку фізики і створення елекгронавігаційних приладів і радіотехнічних засобів судноводіння

- математичних і навігаційних наук.

Сьогодні спільною працею наукових установ створені Системи Реалізації Навігаційних Обчислень (СРНВ). Їх основною операцією є визначення просторово-часових координат, що передбачене концепцією незалежної навігації, згідно якої, визначення навігаційних параметрів повинне проводитися безпосередньо в апаратурі споживача. Це системи типу GPS або ГЛОНАСС, де перелік характеристик підсистем, структури і способи функціонування визначають:

- необхідна якість навігаційного забезпечення:

- вибрана концепція навігаційних вимірювань.

Такі властивості якості СРНВ, як безперервність і висока точність навігації вимагають від СРНВ обов'язкової наявності трьох складових:

1 – система космічних апаратів у вигляді мережі навігаційних супутників:

2 – система контролю і управління у вигляді наземних командно- вимірювальних комплексів:

3 – апаратура споживача або "приймача".

Тому СРНВ в цілому – це комплексна електронно-технічна система, що складається з сукупності наземного і космічного устаткування, призначена для визначення місцеположення (географічних координат та висоти) і точного часу, а також параметрів руху (швидкості та напряму руху і так далі) для наземних, водних і повітряних об'єктів. Її основними елементами є (рис. 4.18):

- орбітальне угруповання, що складається з декількох (2...30од.) супутників, випромінюючих спеціальні радіосигнали (космічний сегмент):

- опціонно-наземна система радіомаяків, що дозволяє значно підвищити точність визначення координат: