Якщо інформація нам конче необхідна для досягнення мети, але немає перспектив отримати ресурси, потрібні для відповідного дослідження, варто переглянути мету та/або способи її досягнення. На цьому етапі, якщо ми вирішили, що дослідження таки необхідне, але бачимо, що воно вельми дороге, варто поставити ще одне контрольне, майже філософське запитання.
4. Чи інформація справді того варта? Чи не доцільніше модифікувати проект таким чином, щоб масштабне дослідження не було необхідне, а відповідні кошти спрямувати на щось інше?
Зокрема, фахові репрезентативні опитування населення певного міста з вибіркою від 1 тис. осіб зазвичай коштують від 100 тис. грн[1]. Натомість низку соціальних проектів реалізовують із невеликими бюджетами й увесь проектний кошторис нерідко є меншим за вартість такого опитування. Тож потрібно ретельно зважити, чи не був би доречним інший дизайн проекту, досягнення цілей якого не вимагатиме репрезентативного опитування містян. Адже ліпше не проводити жодного опитування, ніж проводити його вельми сумнівної якості з малообґрунтованими висновками. Зайве казати, що сумнівні дослідження не лише не дають достовірної інформації, а й завдають репутаційної шкоди як самій організації, так і її грантодавцю і жоден грантодавець не бажає мати репутацію донора, який підтримує профанацію.
Нехай громадські активісти планують оцінити якість роботи обласної установи X по всій Україні. За результатами такої оцінки центральним органам державної влади буде надано рекомендації щодо змін, які могли б посприяти ефективнішій реалізації функцій цієї установи. Також у разі виявлення порушення прав громадян, які користуються її послугами, буде розроблено практичні поради, як діяти у випадку некоректної роботи чиновників.
Однак фахівці громадської організації підраховують, що оцінка роботи цієї установи в усіх 24 областях й Автономній Республіці Крим[2] (тобто 25 підрозділів загалом) потребуватиме значного часу та коштів, зокрема для покриття витрат на виїзд експертів до різних областей. У такому разі майже весь кошторис проекту потрібно буде використати на реалізацію дослідження. Обміркувавши пріоритети в роботі громадської організації та наявну інформацію про роботу установи, вирішують, що доцільніше відібрати кілька областей, а решту коштів спрямувати не на дослідження, а на лобіювання змін, відповідну роботу з журналістами, популяризацію практичної інформації серед населення по всій Україні, що допоможе громадянам чіткіше розуміти процедуру отримання послуг у цій установі та знати способи захисту своїх прав у випадку некоректної роботи чиновника. Інакше кажучи, активісти прийняли рішення, що в цьому разі доцільно обмежити дослідження кількома областями, але просвітницьку роботу здійснювати максимально широко.
Таке рішення може бути зумовлене низкою причин – від специфіки самої організації до наявної в неї інформації про ситуацію, що у фокусі уваги проекту. Наприклад, можливо, сильною стороною громадської організації є проекти, орієнтовані на просвітництво й досягнення практичних змін, тож проект, де більшість ресурсів доведеться спрямувати на дослідження, не буде оптимальним для неї. Можливо, активісти вже мають попередню інформацію про те, що в роботі установи X є проблеми, тож наразі пріоритетними є їх уточнення, деталізація і заходи задля їх вирішення, а не порівняння ситуації по всіх областях України.
Натомість якби попередньо робота установи X не видавалася проблемною і був суспільний запит на громадський моніторинг, що порівняв би досягнення й проблеми в роботі цієї установи в різних областях, то було б більше аргументів на користь саме масштабнішого дослідження й залишення діяльності, спрямованої на зміни, для подальших проектів. Адже якщо нам поки що не відомо достеменно, чи потрібні лобіювання змін і масштабна просвітницька робота серед громадськості, то й немає сенсу планувати відповідні лобіювання та просвітництво в рамках проекту. У такому випадку доречніші докладне дослідження й оприлюднення його результатів, зокрема передача їх компетентним державним органам, що можуть вплинути на роботу установи X. Отже, з огляду на часові й фінансові обмеження при прийнятті ефективного рішення ми намагаємося зважити:
• якими є наші наявні та потенційні ресурси для роботи над ситуацією;
• що нам уже попередньо відомо про досліджувану ситуацію;
• якими є пріоритетні потреби у світлі цієї інформації.
Усі викладені вище пояснення щодо логіки прийняття рішення про доцільність дослідницького компонента в рамках соціального проекту можна узагальнено подати у вигляді аналітичної схеми (схема 2.1).
Схема 2.1. Чи потрібен дослідницький компонент у рамках соціального проекту?
Як переконати грантодавця в доцільності дослідницького компонента?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?» автора Богдан О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. ПЛАНУЄМО ДОСЛІДНИЦЬКИЙ КОМПОНЕНТ ПРОЕКТУ: ПЕРШІ КРОКИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
