Аспект 2. З яких питань почато інтерв'ю. Не бажано починати розмову зі складних, контроверсійних, стресових, чутливих питань. Наприклад, якщо почати з питання: "Скажіть, будь ласка, Вам або Вашим знайомим колись доводилося платити державному службовцю за послугу, оплата якої законодавством не передбачена?", то це радше внесе напруження в бесіду, ніж сприятиме отриманню повної інформації. Потрібно дати можливість людині спершу звикнути до контексту інтерв'ю, пересвідчитися в адекватності реакцій інтерв'юера на її/його розповідь і лише потім ставити більш чутливі питання (звісно ж, розуміючи, що респондент має право відмовитися відповідати). Можна почати з нейтральних запитань, наприклад: "Як часто Вам потрібно звертатися до державних установ? З яких саме питань звертаєтеся? Пригадайте, будь ласка, останній досвід. Наскільки він був позитивним, негативним, комфортним, дискомфортним?". Тоді буде більше шансів, що на певному етапі розмови виникне відчуття достатнього порозуміння й довіри, без якого немає сенсу переходити до чутливих питань.
Чи можна обійтися без аудіозапису інтерв'ю? З одного боку, аудіозапис сприяє точнішому аналізу, тому його часто застосовують. А з іншого – він підходить не для кожної тематики дослідження. Наприклад, малоймовірно, що вдасться провести змістовні розмови про корупцію під диктофон. У такому разі потрібно інтенсивно занотовувати відповіді як під час інтерв'ю, так і зразу після його завершення, не відкладаючи на потім, інакше будуть суттєві втрати в точності занотованого матеріалу.
Аспект 3. Як інтерв'юер поводиться в процесі розмови. Загальний принцип такий: стиль мовлення інтерв'юера має бути ввічливим і комфортним для респондента, але при цьому нейтральним.
Запорукою успіху інтерв'ю є емпатія та повна відсутність оціночних реакцій з боку інтерв'юера. Якщо під час розмови він/вона вигукує: "Та Ви що?! І Ви на це погодилися?! Це вражає – Вами мають пишатися! Так, це було дуже необачно...", то це налаштовує респондента не на щирість, а на уникнення негативних і стимулювання схвальних реакцій з боку інтерв'юера. Натомість, виявляючи емпатію, інтерв'юер відчуває радість, смуток та інші емоції разом із респондентом без привнесення власних оцінок. Відповідно дослідникам на час інтерв'ю важливо спробувати максимально забути про свої особисті погляди й досвід.
Якщо інтерв'ю неформалізоване, за потреби можна уточнювати, перефразовувати тези про почуття, погляди й досвід респондента: "Я правильно розумію... Ви відчували, що..? Ви побоювалися, що..? Ви прийняли таке рішення, бо..? Для Вас важливо, щоб... Чи я щось випускаю з уваги? Підправте мене, будь ласка, якщо щось неточно: мені важливо правильно зрозуміти, що Ви тоді відчували та як розгорталися події". Зверніть увагу: у разі таких уточнень завжди необхідно просити респондента підправити тези в разі відчуття бодай найменшої невідповідності. Інакше, замість того щоб отримати максимально точну та повну інформацію, інтерв'юер не лише ризикує викривлено зрозуміти вже надану інформацію, а й може мимоволі підштовхнути респондента до змін в інтерпретації досвіду або навіть поглядів, що вплине на подальший перебіг розмови.
Невимушеності, щирості розмови в неформалізованих інтерв'ю сприяє адаптація до мовного стилю респондента.
• Пам'ятайте, що на загальні, формальні, шаблонні запитання часто дають загальні, формальні, шаблонні відповіді. Намагайтеся спілкуватися мовою повсякдення та ставити запитання якомога конкретніше. Інакше результатом інтерв'ю буде набір типових соціально схвалюваних відповідей, що жодною мірою не допоможуть глибше зрозуміти досліджувану проблему.
• Уникайте понять, які можуть бути незрозумілими чи складними для респондента, або зразу прояснюйте їх, якщо їх вживання необхідне для змістовної розмови.
• Зверніть увагу на стиль мовлення інформанта: наприклад, чи вживає людина сленг, іншомовні слова. Якщо ні, то й інтерв'юерові не варто це робити.
• Спілкуйтеся тією мовою, якою зручніше респондентові. Це не лише мінімізує ризик змістових непорозумінь, а й сприятиме більш довірливій, невимушеній розмові.
Аспект 4. Можливість скористатися таємною скринею. У разі чутливої тематики варто розглянути доцільність застосування методу таємної скрині: подібно до процедури таємного волевиявлення на виборах забезпечити повну анонімність відповіді. У такому разі респондентові зазвичай пропонують дати відповіді на одному з ідентичних бланків і вкинути його до скриньки разом з усіма іншими. При цьому інтерв'юер має забезпечити можливість приватно заповнити бланк відповідей: так, щоб дослідник не бачив ані їх змісту, ані почерку або кольору ручки респондента. Таким чином, інформант надасть відповідь не лише конфіденційно, а й анонімно, тобто навіть інтерв'юер, не кажучи вже про інших членів дослідницької команди, не знатиме, як саме відповіла кожна конкретна людина.
Як уникнути типових помилок глибинного інтерв'ювання?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?» автора Богдан О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Як умовити бути щирими та не боятися запису інтерв'ю на диктофон?“ на сторінці 2. Приємного читання.
