Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

Соціальна географія

Хоча за методологією досліджень Ратцель був ближчим до Гумбольдта і в своїй унікальній праці "Антропогеографія" виходив із уяви про місце людини і її зв'язки на планеті Земля, він вважав, що фактори географічного середовища мають визначальний вплив на економіку, політичний устрій, культуру та психологію народів. Тобто Ратцель більше ув'язував географію людини з біогеографією, зоологією, ніж із соціальними особливостями. Крім того, він намагався перенести методологію дарвінізму на вивчення суспільних відносин. Ратцель під людством розумів сукупність біологічних істот, які об'єднуються за расовими ознаками в етнічні групи та народи*84.

*84: {Захарченко М. В., Погорілий О. І. Історія соціології (від античності до початку XX ст.). — С. 211— 212.}

На його думку, антропогеографія повинна вивчати людину лише в комплексі з ландшафтом, бо окремі елементи геосфери впливають на фізичний стан людини, її здатність працювати, спілкуватись, здатність до естетичних переживань, а через них — на формування рас і народів. Ратцель уподібнює державу живому організмові, який зростає і розвивається у випадку розширення своїх географічних кордонів і занепадає при незмінності останніх. Отже, до найважливіших ознак розвиненої культури вчений відносить прагнення до збільшення території. Такі постулати вчення Ратцеля засвідчують, що він намагався створити теорію антропопростору.

Методологію дарвінізму при вивченні суспільних відносин використовував не лише Ратцель. Декотрі соціологи та географи перенесли залежність живих організмів від географічних умов, тобто теорію Дарвіна про боротьбу за життя і природний відбір, на суспільство. Так виник соціальний дарвінізм. Згідно з ним географічні фактори розглядаються як рушійна сила суспільного розвитку.

Соціальний дарвінізм був також використаний політиками й ідеологами з метою обґрунтування імперіалістичної експансії.

Ідеї Ратцеля повністю поділяв вчений пізнішого покоління — А. Геттнер (1859—1941 pp.). Він пояснював перевагу одних народів над іншими природними умовами і розглядав державу як організм, ріст котрого залежить від природних меж. Це була одна з геополітичних ідей, взята на озброєння ідеологами гітлеризму.

Ідеологами геополітики визнають Рудольфа Челлена (1864— 1922 pp.) та Карла Хаусхофера (1869—1946 pp.). На початку XX ст. шведський географ і юрист Рудольф Челлен теоретично обґрунтував геополітику, вперше ввівши згадану назву при доведенні можливості розвитку держави внаслідок необхідності розширення кордонів. У Німеччині найвідомішим представником геополітики був генерал Карл Хаусхофер, котрий опісля став радником Гітлера, очолив інститут геополітики.

Хід історії доказав неприйнятність політичної доктрини європейського розвитку, запропонованої геополітиками.

Географічна школа XVIII—XIX ст. так і не змогла визначити необхідні співвідношення між соціальними і природними умовами існування та розвитку суспільства, надаючи перевагу останнім. Отже, тоді ще рано було говорити про виділення соціальної географії чи регіональної соціальної географії у окремі самостійні галузі знань.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.
  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії