• культурна поведінка людини, різних груп людей, суспільства в конкретному суспільному просторі та суспільному часі у процесі життєдіяльності в конкретних геопросторово-часових координатах;
• інфраструктура культури для отримання культурних послуг (сукупність культурних споруд, які забезпечують культурну життєдіяльність людини, груп людей, суспільства);
• територіальні системи культури, до складу яких входять: функціональне ядро — сукупність установ, підприємств, закладів, що здійснюють головну функцію системи — надання послуг населенню для реалізації культурної життєдіяльності; периферійна частина — культурна життєдіяльність населення поза функціональним ядром; сукупність закладів та інституцій культури. Територіальні системи культури можуть мати власні назви, які залежать від розмірів території (наприклад, національний центр культури).
На сучасному рівні розвитку географії культури не менш важливим завданням — реєстрація термінів і понять, якими вона користується, і створення спеціального понятійно-термінологічного словника.
Отже, географія культури має власний багатий і різноманітний понятійно-термінологічний апарат, що постійно перебуває у процесі розвитку й удосконалення. В царині цієї галузі знань також необхідне узгодження національної і міжнародної термінології, вироблення методологічних засад перспективного розвитку українських терміносистем, залучення українських термінологів для розробки міжнародних понятійно-термінологічних словників.
До основних методів у географії культури належить також геометод. Ця галузь знань ґрунтується на застосуванні геопросторової парадигми, принципу взаємозв'язку і взаємозумовленості.
Географія культури — соціально-географічна наука, тому соціальний підхід є визначальним у її царині.
Географія культури перебуває у пошуках власної нової парадигми. Нова парадигма географії культури повинна сприяти отриманню нових знань про майбутню культуру людини, ймовірний розвиток сфери культури в умовах культурного суспільного часу і культурного суспільного простору при їх співвідношенні з конкретними просторово-часовими координатами.
Хоча географія культури охоплює геопросторову парадигму, оперує низкою нових методів, нових прийомів, вона, безумовно, і надалі розвиватиме власну теорію, використовуючи при цьому найцінніші теоретичні здобутки інших наук.
Географія культури використовує низку методів (системний підхід, статистичні, математичні, картографічні, соціологічних обстежень тощо).
Без глибокого всебічного оволодіння новими технічними, математичними і програмними засобами неможливо забезпечити адекватний сучасним потребам розвиток знань з географії культури. Сучасні теоретичні та практичні проблеми становлення і подальшого розвитку географії культури засвідчують рівень розвитку цієї галузі знань. Серед таких проблем — становлення і розвиток понятійно-термінологічного апарату культури, створення підручників з географії культури українською мовою, організація на географічних факультетах кафедр географії культури.
Дуже важливою і надзвичайно складною теоретичною проблемою є розроблення концепції територіальної організації сфери культури. Не менш важливе завдання — розробка культурного районування України, яке матиме практичне значення в процесі обґрунтування і реалізації соціально-економічних стратегій розвитку держави та її регіонів.
У межах географії культури необхідні розробка нових методів, пошук систем показників для обґрунтування потреби населення в об'єктах культури, детального вивчення особливостей ролі культури в сучасному процесі соціалізації, трансформації особистості в умовах адаптації до нового культурного середовища у конкретних геопросторово-часових координатах, дослідження формування і розвитку культури у сфері віртуальної діяльності та ін. Географія культури потребує й уточнення її "паспортних даних": предмета географії культури, конкретизація завдань цієї галузі знань.
Дуже важливо розв'язати такі теоретичні проблеми географії культури, як розробка теоретичних узагальнень про закономірності перспективної просторової організації сфери культури, дослідження культурної складової запасів праці тощо.
Новою, складною й актуальною проблемою географії культури є погляд через призму нової парадигми науки на об'єкт і предмет дослідження та завдання цієї галузі знань. Нова парадигма науки стимулюватиме формування нової парадигми географії культури.
Погляд на культуру крізь призму нової парадигми науки XXI ст., подальші дослідження в цьому напрямі дадуть змогу відшукати шляхи ефективнішого її впливу на перспективний цивілізаційний поступ.
Важливі практичні завдання географії культури — поліпшення управління сферою культури на різних ієрархічних рівнях, збільшення її ролі у вихованні підростаючого покоління, розв'язанні проблем територіальної організації сфери культури, боротьбі з соціальними недугами сучасного суспільства.
Географія культури — це самостійна галузь знань, яка входить до системи соціально-географічних наук. Вона не лише має власний об'єкт, аспект, метод, мету та завдання, предмет дослідження, а й об'єднує науковців-дослідників, тобто ця наука володіє всіма атрибутами, що виокремлюють її з-поміж інших.
У XXI ст. будуть уточнені "паспортні дані" регіональної географії культури як самостійної галузі знань. У найближчій перспективі необхідно розв'язати в межах цієї науки такі проблеми:
• 1. Обґрунтувати напрями формування культурного поля регіону при врахуванні суспільного часу та суспільного простору, в яких він перебуває, виявити вплив цього поля на подальший розвиток територіальної суспільної системи "регіон".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Напрями перспективного розвитку географії культури“ на сторінці 3. Приємного читання.
