Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

Соціальна географія

У межах вивчення повсякденного життя величезна увага повинна приділятися дослідженню соціально-географічних особливостей приватного життя: автономного погляду системи соціальної життєдіяльності суспільства, захищеного від втручань держави й інститутів правовими (закріпленими в конституції держави), моральними, соціально-психологічними нормами (а також традиціями, звичаями), такого, що охоплює певну частину соціального простору, в межах якої здійснюється життєдіяльність і ґрунтується на приватних інтересах.

У межах соціальної географії приватне життя доцільно вивчати у двох напрямах: соціального простору й соціального часу, а також середовища, тобто реальних геопросторово-часових координат, в яких відбувається це життя; напрямі особистих цінностей людини, її економічної, соціальної, родинно-побутової поведінки, котрі формують її як систему безпосередньої життєдіяльності. Впровадження таких знань у практику життєдіяльності кожної людини дасть змогу конкретній особі приймати усвідомлені рішення, що стосуються приватної життєдіяльності, полегшити просування на шляху кар'єри, усвідомити свою місію на Землі.

Якщо в сфері приватного життя особистість виступає суб'єктом життєвого процесу суспільства як окрема соціальна одиниця і як член тієї чи іншої малої групи, то у сфері особистого життя вона реалізує себе як індивідуальність, котра має свій внутрішній світ, своє "Я", самосвідомість і сама ж регулює свою поведінку. Отже, у межах соціальної географії, причому насамперед регіональної соціальної географії, приватне життя повинно досліджуватися одночасно з вивченням особистого життя. Тоді нове соціально-географічне знання буде повнішим, придатнішим для використання у практичній життєдіяльності населення того чи іншого регіону.

Успіху у вивченні приватного життя можна досягти лише тоді, коли досліджувати його в контексті з соціальним та суспільним життям.

Дуже часто суспільне і приватне життя порівнюють з двома сполученими посудинами, в яких забезпечується відносна рівновага: коли переважає приватне життя, то буття людини стає біднішим. Аналогічне можна сказати і про зворотний бік ситуації. Очевидно, в кращому випадку повинно мати місце оптимальне співвідношення між приватним і суспільним життям, яке б відповідало внутрішнім потребам людини, складу ЇЇ характеру, професійним інтересам тощо.

Соціальне життя розглядають, водного боку, як компонент суспільного життя, з іншого — як сукупність різноманітних форм спільної життєдіяльності людей, спрямованої на відтворення й утвердження соціальних характеристик індивідів і спільнот. Цю думку про життя як про спільну діяльність людей (energeia) обґрунтовував ще Арістотель. Саме таке трактування соціальної діяльності дає змогу виділяти її у суспільному житті. Соціальне життя ґрунтується на соціальних відносинах, що утворюють відповідну сферу суспільства, де воно головне і набуває конкретної організації та якості.

Соціальне життя — це спільна життєдіяльність, яка існує в незліченній кількості спільних форм, що формуються в таких площинах як спілкування, праця, гра, споживання, управління, виховання, навчання. У такому випадку соціальне життя передбачає взаємозалежність, взаємодію і потребу одне в одному людей, котрі є його носіями. Воно забезпечує, з одного боку, збереження і розвиток соціального організму, з іншого, — індивідуальне життя його членів. Отже, соціальне життя — це життя людей у колективі чи в соціальній групі, де реалізується їхня спільна діяльність, спілкування, обмін послугами, користування спільними речами і цінностями, виробляються стереотипи поведінки, організаційної дисципліни, соціального контролю та норм, які вимагають відповідних реакцій і дій, де формується певний тип соціальних відносин.

Безумовно, соціальна життєдіяльність водночас виражає безпосереднє життя індивідів. Без цієї форми життєдіяльності воно просто неможливе. Соціальне життя — це засіб підтримання індивідуального існування (життя) людини.

Соціальне життя характеризується ритмом, динамікою, інтенсивністю, що виявляються як рух соціальних подій, акцій, взаємодій у певному соціальному просторі та соціальному часі, які накладаються на конкретні геопросторово-часові координати. Усвідомлення і розуміння рівня та значення цих характеристик соціального життя залежить від рівня їх вивчення у межах соціальної географи та в межах регіональної соціальної географії. Отже, практичне значення соціально-географічних досліджень у згаданій площині, безперечно, дуже важливе. Впровадження результатів таких досліджень у соціальну життєдіяльність має надзвичайне значення і на індивідуальному рівні соціального життя, тобто соціального життя особи, і на рівні масових процесів життєдіяльності, тобто соціального життя верстви, суспільства, групи. Досліджуючи соціальне життя на індивідуальному мікрорівні в межах конкретного соціального простору і соціального часу в співвідношенні з конкретними геопросторово-часовими координатами, соціальна географія має змогу вивчити нові особливості розвитку територіальних соціальних систем, отримати нові соціально-географічні знання, застосування яких на практиці допоможе зробити соціальну життєдіяльність людей цілеспрямованою, усвідомленою, високодуховною.

Суспільне життя розглядають як триєдиний процес взаємодії, самозбереження і самооновлення соціальних організмів. Воно виявляється і як єдність матеріального та духовного, стихійного й свідомого, біологічного і соціального. Саме суспільне життя породжує суспільний розум і суспільний менталітет, що повинні розглядатися як конкретні об'єкти вивчення в соціальній географії та в регіональній соціальній географії. Суспільне життя розглядають як сукупну життєдіяльність всіх індивідів, що були, є і будуть у майбутньому. Таке життя регламентується певною мірою законодавством країни. В наш час поняття і терміни, які вживаються в царині соціальної географії, використовуються в законодавчо-нормативних актах України. Для прикладу можна навести поняття і терміни медичної географії, використані в законодавчо-нормативних актах, що регламентують розвиток сфери охорони здоров'я; терміни і поняття, які стосуються туризму, використані в законодавчо-нормативних актах, що регламентують розвиток сфери туризму. Отже, розвивається не лише наукова мова, а й мова, яка використовується на різних ієрархічних рівнях управління. Згодом вона стає "своєю" для широких верств населення.

Реальне суспільне життя збагачується і надалі збагачуватиметься внаслідок впровадження соціально-географічних знань про нього в практику життєдіяльності етносів, спільнот у межах конкретних регіонів та цивілізації XXI ст.

Запитання для контролю

• 1. Які найважливіші періоди можна виділити в розвитку соціальної географи?

• 2. Коли і ким був запроваджений термін "соціальна географія"?

• 3. Яке значення має соціальна географія для формування й ефективного функціонування самостійної незалежної держави України?

• 4. Хто написав книгу "Географія і географи", присвячену історії розвитку соціальної географії?

• 5. Назвіть етапи формування соціальної географії.

• 6. Яких сучасних соціогеографів Ви знаєте?

• 7. Дайте визначення понять "метод", "методика".

• 8. Що таке закон?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення
  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії