Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

Соціальна географія

Із 70-х років XX ст. позитивістська просторова наука англо-американських географів перебувала під постійним поглядом гострої критики. Незважаючи на це, саме просторова парадигма надзвичайно сильно вплинула на зростання досліджень у соціогеографії. В 70-х роках стало зрозуміло, що над людством нависла загроза знищення. Проблема виживання і збереження людини як біологічного виду стала особливо гострою у зв'язку з виникненням можливості застосування зброї масового знищення. Престиж технічних наук зменшився, а популярність соціальних наук різко зросла. Це привело до виникнення двох підходів у соціальній географії: біхевіористського, що розглядав людину як респондента на стимули, і гуманістського, що вбачав у людині індивіда, котрий постійно взаємодіє з середовищем, змінюючи і себе, і середовище. Ці напрями дотепер борються за центральні позиції у філософії соціогеографії. Тривають дискусії про суть соціогеографії, які достатньо цікаво і доступно описав Р. Дж. Джонстон. По суті, книга Р. Дж. Джонстона "Географія і географи" є, за його словами, "реконструкцією — на основі опублікованих матеріалів — філософських і методологічних суперечок всередині соціогеографії"*103.

*103: {Там само. — С. 14.}

На сучасному етапі англо-американська соціальна географія характеризується плюралізмом поглядів, які групуються навколо трьох філософських шкіл:

• 1. Позитивістської з її вірою в об'єктивність наукового опису й аналізу навколишнього світу та з метою формулювання законів цього світу на основі використання причинно-наслідкових законів.

• 2. Гуманістської (індивідуалістської), в основі якої міститься уявлення про те, що люди існують у власних суб'єктивних світах, ними створених, всередині котрих вони діють як вільні агенти.

• 3. Структуралістської. Вона доказує, що пояснення досліджуваних структур може бути осягнене не аналізом цих структур як таких, а лише через конструювання теорій відносно "прихованих" процесів. При цьому такі процеси не піддаються прямому вивченню, а створюють передумови, в межах яких люди і конструюють згадані структури. Більшість вчених вірять, що плюралізм посилює потенціал для розвитку нової соціальної географії, хоча шлях цього розвитку є нечіткий. Р. Дж. Джонстон, маючи на увазі соціальну географію, наголошує: наразі немає "нормальної науки", немає єдиної думки про структуру дисципліни, немає єдності у виборі еталонів і не вірить, що у найближчому майбутньому щось зміниться.

На відміну від англосаксонського напряму, надзвичайно яскраво виражену національну школу соціальної географії має Франція. Аналогічне можна сказати і про соціально-географічну школу східних країн, зокрема Японії.

Розвиток соціальної географії та регіональної соціальної географії у період після здобуття Україною незалежності.

Розвиток відомих теорій соціальної географії і регіональної соціальної географії в незалежній Україні пов'язаний з іменами корифеїв суспільно-географічної науки — Ф. Заставного, М. Паламарчука, М. Пістуна, О. Шаблія, Я. Олійника, А. Степаненка, Я. Жупанського й інших вчених. У цей період активізувалося формування соціально-географічних шкіл, з-поміж яких найбільше вирізняються Львівська, Київська, Одеська та Харківська школи. Останнім часом активізувалося формування Кримської соціально-географічної школи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.
  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії