• перервність і неперервність географічної оболонки;
• те, чи є географічні об'єкти системами, чи природно-географічними тілами;
• природне і соціальне в географічній оболонці;
• стійкість і змінність;
• самоорганізацію й управління в географічній оболонці тощо.
До другої групи В. Преображенський відніс питання, пов'язані з організацією досліджень у географічній науці, наголосивши, що ці питання, зазвичай, методологічні, тобто питання:
• фундаментальних і прикладних досліджень;
• з чого почати: з природи, чи з людини;
• теоретичних і емпіричних досліджень;
• загальнонаукові та суто географічні*97.
*97: {Преображенский В. С О чем спорят географы? — М.: Знание, 1990.}
Незважаючи на всезагальність і глобальність проблем, які становлять фокус дискусій, соціальна географія продовжує накопичувати соціогеографічні факти, зміцнює свою теоретичну основу, вдосконалює понятійно-термінологічний апарат. Н. Агафонов вважає, що соціальна географія розвивається в трьох основних напрямах: по-перше, це подальший розвиток розділів науки, які вже склались (можна навіть сказати традиційних — географії населення і розселення, геодемографії, географії сфери обслуговування); по-друге, формування нових розділів — рекреаційної географії, географії способу життя, географії культури та ін.; по-третє, поки що повільне становлення загальної теорії соціальної географії.
Радянський етап розвитку соціальної географії надзвичайно яскраво демонструє її складне становище, відображене суперечностями між традиціями, що склались, і величезними змінами в теоретичних і практичних завданнях, які соціальна географія повинна розв'язати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток соціальної географії у радянський період.“ на сторінці 2. Приємного читання.
